ЕРЕДІА Хосе Марія

ЕРЕ́ДІА Хосе Марія

• ЕРЕДІА Хосе Марія

(Ередіа-і-Ередіа; Heredia y Heredia)

(31.XII 1803, м. Сантьяго-де-Куба — 7.V 1839, Мехіко)

- кубин. поет, основоположник кубин. нац. л-ри. Навчався в ун-тах Каракаса (1816 — 21), Мехіко (1819), закінчив 1821 Гаван. ун-т. Учасник боротьби проти ісп. колонізаторів, зазнав репресій. З 1823 — в еміграції. Представник латиноамер. романтизму. Перші драми "Едуард IV", "Монтесума", "Наляканий селянин" (усі — 1819) написані в дусі просвітит. класицизму. Згодом звертається до латиноамер. тематики, багато його творів присвячено нац.-визв. боротьбі — збірки "Вірші" (1825, 1832), вірш "Гімн вигнанця" (1825) та ін. Творчості Е. притаманні філос. мотиви, що найяскравіше відбилося у поемі "На Теокаллі в Чолула" (1820). Значне місце у літ. спадщині поета займає інтимна і пейзажна лірика. Поезії останніх років сповнені песимізму. Перекладав твори західноєвроп. письменників. Переспів окремих віршів Е. здійснили П. Грабовський, Ф. Петруненко, ряд віршів Е. переклав Д. Павличко.

♦ Тв.: Укр. перекл. — "Одвічним снігом вкриті гори!". В кн.: Грабовський П. Зібрання творів, т. 2. К., 1959; [Вірші]. В кн.: Співець, К., 1983; Рос. перекл. — [Вірші]. В кн.: Кубинская поэзия. М., 1959.

В. С. Харитонов.