Ефіопська література

Ефіо́пська література

• Ефіопська література

- л-ра народів Ефіопії. Найдавніші її зразки — присвятні написи сабейською мовою (одна з давньосемітських мов) датуються 1 ст. н. е. і є продовженням південно-аравійської культур. традиції. Зародження власне Е. л. припадає на період розквіту д-ви Аксум (4 — 7 ст. н. е.), коли л-ра створювалась давньоефіоп. мовою геез. На стелах — монумент. спорудах, зведених аксумітами, — збереглися тексти про похід царя Езани в Нубію. В 4 ст. н. е. в Аксум з Бл. Сх. проникла христ. релігія. В цей час посилюється вплив елліністич. культури; в Аксумі з'являються перші зразки христ. книжності. Мовою геез перекладаються з грец.кої житійна література, апокрифи тощо. Перекладацька діяльність сприяла створенню ориг. агіогр. творів (напр., житіє Яреда — "Солодкоспівця"). Внаслідок вторгнення араб.в у Сх. Африку (7 ст.) Е. л. почала занепадати. Її відродження у 13 — 15 ст. пов'язане з численними перекладами з араб. мови. В 14 — 18 ст. мовою геез (мертвою на той час) створюються епіч. сказання й видіння, реліг. гімни, хроніки, агіографія, богословські трактати і магіч. сувої. Найвідоміші ориг. твори, написані на основі істор. легенд і різних літ. джерел, — "Слава царів" (14 ст.; священна кн. ефіопів, в якій використано численні джерела, зокрема апокрифічні сказання), "Законодавство царів" і "Багатство царів" (17 ст.). Визначними поетами середньовіччя були Георгій Вірменин та імператор Наод — автори книг реліг. гімнів. Середньовічна Е. л. була в осн. церковною, хоча зрідка писалися й світські твори ("Історія галла" ченця Бахрея, 16 ст.). Мовою геез створено шедеври духовної поезії, царські хроніки, біографії окремих вельмож тощо. Одними з останніх прозових творів мовою геез були істор. повість "Дослідження Зара-Якоба" і кн. "Дослідження Вольде Хейвота". Більшість дослідників вважає, що написав їх у серед. 19 ст. катол. місіонер Джусто да Урбіно — автор перекладів філос.-худож. л-ри амхарською мовою з європ. мов, попередник епохи просвітительства в Ефіопії. В 16 — 19 ст. Е. л. розвивалася шістьма мовами (геез, араб., амхарською, харарі, тиграй і тигре). Мова народу амхара була вперше використана в 14 ст. для запису "Царських пісень". Амхарською мовою написані й останні хроніки, створені в кін. 19 — на поч. 20 ст.

Сучасна Е. л. створюється гол. чин. амхарською мовою. Її основоположник — Афеуорк Гебре Ієсус, автор першого ефіоп. роману амхарською мовою "Історія, народжена серцем" (1908). На поч. 20 ст. ефіоп. письменники відходять від канонів середньовічної книжності. Л-ра набуває світського характеру, здійснюється перехід від традиц. форм до сучасних. У 20 — 30-х pp. в Е. л. приходить покоління "молодоабіссінців". Найвизначніший його представник Хіруй Вольде Селассіе написав глибоко нац. твори на морально-філос. теми: есе "Моє серце — мій друг" (1923), роман "Порада синові — пам'ять про батька" (1931), зб. віршів "Я і мої друзі" (1933) та ін. Вторгнення італ. фашистів 1936 в Ефіопію перериває розвиток нац. л-ри. Після 2-ї світової війни літ. життя пожвавлюється. Розвиток нац. Е. л. пов'язаний з приходом в л-ру письменників-просвітителів. Серед помітних явищ л-ри цього періоду — повість "Ні, я не вмер" Меконнина Ендалькачоу (1945), роман "Арая" Гирмачоу Теклє Хауар'ята (1949). Демокр. лінію в ефіоп. прозі очолив Таддесе Лібен — автор коротких оповідань з життя найубогіших і середніх верств: збірки "Вересень" (1957) та "Іншим шляхом" (1959). З істор. драмами виступили Кеббеде Мікаель ("Пророче побачення", 1947; "Хвиля покарань", 1949), Меконнин Ендалькачоу ("Голос крові", 1948; "Давід III", 1951), Абе Губенья ("Патріс Лумумба", 1962) та ін. У 50 — 60-х pp. осн. темою книг прозаїків Таддесе Лібена, Бирхану Зеріхуна, Абе Губеньї, поетів і прозаїків Менгисту Лемми, Цегайє Гебре Медхина є критика феодально-бурж. суспільства в Ефіопії.

Повалення 1974 монархіч. режиму дало відчутний імпульс літ. процесу в країні. Е. л. бере активну участь у будівництві нового життя. Утвердження ідеалів революції і соціалізму визначає ідейне спрямування сучасної Е. л. Значної популярності набули вірші Аяльнеха Муляту (збірки "Наша боротьба", 1975; "Пісні ефіопської революції", 1979) і Асеффи Гебре Мар'яма Тесемма (збірки "Промені вересня", 1979; "Голос", 1980). На поч. 80-х pp. з ориг. прозовими творами виступають Бирхану Зеріхун (істор. трилогія "Буря", 1981), Хаддіс Алемайеху (роман "Суддя — злочинець", 1981), Беалю Гирма і Гебейєху Айєле. До героїчного періоду в новій ефіоп. історії — боротьби з італо-фашист. загарбниками 1935 — 41 — звернувся Тиляхун Тасоу в романі "Абадай-ріка" (1982). Укр. мовою видано окремими книжками ефіоп. казку "Вогонь на скелі" (1965) і зб. "Ефіопські народні казки" (1966). У журн. "Всесвіт" друкувалися вірші Аяльнеха Муляту (1979, № 6), роман "Виклик" Абе Губеньї (1981, № 4). Вірші Цегайє Гебре Медхина, Аяльнеха Муляту, Кеббеде Мікаеля, Асеффи Гебре Мар'яма Тесемма і Гессесе Гесфає ввійшли до антології "Поезія Африки" (1983) та зб. світової поезії 20 ст. "Заграва" (1989). Серед перекладачів Е. л. — Н. Олійник, С. Жолоб, В. Забаштанський, Вс. Ткаченко, В. Рамзес, С. Нікіташенко, В. Романець.

■ Літ.: Кобищанов Ю. М. У истоков эфиопской литературы. Аксумская литература. В кн.: Литература стран Африки, сб. 1. М., 1964; Чернецов С. Б. Литература Эфиопии. В кн.: Литературы Африки. М., 1979; Вольпе М. Л. Литература Эфиопии. Очерк. М., 1981.

С. І. Ткаченко.