ЖЕЛИХІВСЬКА Віра Петрівна

ЖЕЛИХІ́ВСЬКА Віра Петрівна

• ЖЕЛИХІВСЬКА Віра Петрівна

(17 (29).IV 1835, Катеринослав, тепер Дніпропетровськ — 5 (17).V 1896, Петербург, похов. в Одесі]

- рос. письменниця. Дочка О. А. Ган. Одержала домашню освіту. Автор популярних свого часу повістей та оповідань з життя народів Кавказу, що призначалися для дітей і юнацтва: "Кавказький легіон" (1887), "Князь Іліко" (1888), "У татарському закутку" (1888), "В осетинських горах" (1894), "Кавказькі оповідання" (1895). В них змальовано природу краю, звичаї його народів, їхні взаємини; водночас ідеалізовано представників царської влади на Кавказі, що постають як носії цивілізації. Істор. книги "Забуті герої" (1887 — 88) та "Єрмолов на Кавказі" (1889) — реліг.-монарх. спрямування. Повість "Любов правдою міцна" (1890), автобіогр. твори "Як я була маленькою" (1891), "Моє отроцтво" (1894), роман "Було, минуло і за водою пішло" (1895) написані у сентиментально-дидакт. дусі. Серед ін. творів — дит. оповідання ("Розанчик", 1889; "Заяча поляна", 1892, та ін.), п'єси ("Хто злочинниця", 1883; "На забур'яненому грунті", 1887).

■ Літ.: Бабушкина А. П. История русской детской литературы. М., 1948.

А. А. Тутик.