ЗАХАРЖЕВСЬКИЙ Валер'ян Петрович

ЗАХАРЖЕ́ВСЬКИЙ Валер'ян Петрович

• ЗАХАРЖЕВСЬКИЙ Валер'ян Петрович

(13.III 1887, м. Кам'янець-Подільський — 15.IV 1977, Київ)

- рос. рад. письменник, канд. мед. наук з 1938. Член КПРС з 1953. Закінчив 1916 мед. ф-т Київ. ун-ту. Учасник 1-ї світової війни. Під час Великої Вітчизн. війни був військ. хірургом. Працював у мед. закладах Києва. Повість "Глиняна дівчина" (1940) сповнена ліричних роздумів і мрій про гармонію і красу життя. В основі романів "Білий дім" (1941), "У клініці" (1957) — спогади і враження про нелегкі будні військ. лікарів. Щастя людини, її духовний світ — у центрі повістей і новел, що складають збірки "Бачити і не бачити" (1965), "Сторінки з неспаленого щоденника" (1968). Автор повістей про О. Пушкіна, М. Лермонтова, Т. Шевченка ("Остання втіха Тараса"), Л. Толстого.

♦ Тв.: Страницы из несожженного дневника. К., 1985.

■ Літ.: Захаржевская Е. Все остается людям. В кн.: Захаржевский В. Ученые. К., 1988.

С. В. Кучерявенко.