ЗОРЯ

ЗОРЯ́

• "ЗОРЯ"

- літ.-наук. та громад.-політ. журнал. Виходив 1925 — 34 у Дніпропетровську щомісяця. Спочатку видавався місц. орг-цією Спілки пролет. письменників "Гарт" (редактор — І. Ткачук), а з кін. 1931 місц. орг-цією Всеукраїнської спілки пролетарських письменників (ВУСПП). Публікував твори Я. Баша, Остапа Вишні, С. Воскрекасенка, О. Гуреїва, Д Загула, С. Олійника, І. Ткачука, М. Ушакова, зарубіж. укр. письменників — В. Бобинського (Зх. Україна), М. Тарновського (США), М. Ірчана і М. Шатульського (Канада), А. Павлюка (Чехословаччина). Друкувалися також твори укр. дожовтн. письменників та переклади з рос. (С. Єсеніна, В. Маяковського) і зарубіж. (А. Барбюса, А. Міцкевича, В. Броневського, Ш. Бодлера) літератур. Журнал висвітлював діяльність літ. об'єднань, уміщував літ.-крит. та мистецтвозн. матеріали, нариси на вироби. теми, статті з питань культур. будівництва тощо. З 1935 замість "З." почав виходити журн. "Штурм".

Літ.: Історія української літератури, т. 6. К., 1970.

Л. І. Гольденберг.

∗∗∗

• "ЗОРЯ"

- літ.-громад. ілюстрований журнал. Виходив 1902 — 04 і 1910 у Коломиї щомісяця. Видавець і редактор П. Олеарчук, з 1904 — К. Трильовський. Редактор у 1910 — І. Чупрей. "З." виступала за єдність слов'ян. народів, Галичини і Сх. України, проти нац. ворожнечі. Друкувала поезії Т. Шевченка ("Гамалія", "Іван Підкова", "Хустина"), С. Руданського ("Пан і Іван в дорозі"), Ю. Федьковича ("Довбуш", "Дезертир", "Думка"), І. Франка ("Гімн", "Каменярі"), К. Устияновича, В. Самійленка, П. Думки, Г. Щипавки (О. Шпитька), В. Залуквича (В. Масляка); оповідання І. Франка ("Історія кожуха"), Ю. Федьковича ("Опришок" та ін.), В. Стефаника ("Синя книжечка", "У корчмі"), Леся Мартовича ("За межу"), Б. Лепкого, П. Куліша, О. Стороженка, К. Попович-Боярської, Л. Гринюка, І. Нечуя-Левицького, Т. Бордуляка, А. Веретельника. Опубл. переклади оповідань "Три питання" Л. Толстого (перекл. І. Дорундяка), "Свідомий переступник" А. Чехова (перекл. М. Грушевської), "Утеча князя Кропоткіна з петербурзької кріпості" С. Кравчинського (Степняка) в перекл. С. Проскурчина, віршів "Вільний наймит" і "Пісня" М. Конопніцької (перекл. В. Щурата); біографії Т. Шевченка, С. Руданського, Ю. Федьковича, Т. Бордуляка, М. Конопніцької; наук.популярні розвідки про Б. Хмельницького (І. Нечуя-Левицького), запоріз. козаків, опришків, сел. страйковий рух 1902 у Сх. Галичині. Вміщувалися фотопортрети письменників, ілюстрації до творів.

Літ.: Історія української літератури, т. 5. К., 1968.

П. І. Арсенич.

∗∗∗

• "ЗОРЯ"

- літ.-мист. журнал. Виходив на поч. 1906 у Москві укр. мовою. Вийшло 8 здвоєних номерів. Редактор — І. Оппоков. "З." друкувала твори І. Франка, Х. О. Алчевської, П. Капельгородського, О. Коваленка, П. Куліша, І. Нечуя-Левицького (повість "Неоднаковими стежками"), М. Старицького, переклади творів М. Горького, В. Короленка, Г. К. Андерсена (казка "Щирісінька правда"). Опубл. ст. "Перелицьована „Енеїда" на селі" Б. Грінченка, початок "Практичного курсу для вивчення української мови" А. Кримського. Подано укр. нар. легенди у записах В. Короленка ("Ліс шумить") та М. Старицького ("Заклятий скарб"). Вміщувалися репродукції картин І. Рєпіна, М. Пимоненка, В. Маковського та ін.

Літ.: Сидоренко О. І. Україномовна преса Росії 1905 — 1907 pp. Анотований покажчик періодичних видань. К., 1987.

О. І. Сидоренко.

∗∗∗

• "ЗОРЯ"

- літ.-наук. і громад.-культур. журнал. Виходив 1880 — 97 у Львові двічі на місяць (з 1891 — ілюстрований). Редакторами (в різні роки) були О. Партацький, Г. Цеглинський, Василь Лукич (В. Левицький), В. Тисовський, О. Маковей, К. Паньківський, О. Борковський. З 1885 — орган Наукового товариства імені Шевченка. У 1883 — 86 до складу редакції входив І. Франко. Журнал дотримувався програмних поглядів "народовців" (див. "Народовці"). Перші два роки в "З." друк. твори переважно письменників Галичини й Буковини ("народовців" і "москвофілів"), що не відзначалися високими худож. якостями. І. Франко надав журналу загальноукр. прогрес. спрямування. Були опубл. укр. мовою повісті "Варнак", "Художник", "Капитанша" Т. Шевченка, вперше надр. роман "Люборацькі" А. Свидницького, драму "Лимерівна" та переспів Панаса Мирного "Слова о полку Ігоревім". Вміщено повісті "Захар Беркут" І. Франка, "Старосвітські батюшки та матушки" І. Нечуя-Левицького, оповідання "Маленький грішник" і "Для загального добра" М. Коцюбинського, ряд поезій М. Шашкевича, С. Руданського, Б. Грінченка, В. Самійленка, Олени Пчілки, Лесі Українки, П. Грабовського, М. Чернявського, У. Кравченко, Б. Лепкого та ін., низку драм. творів, зокрема "Украдене щастя" І. Франка, "Мартин Боруля" і "Сто тисяч" І. Карпенка-Карого, "Титарівна" М. Кропивницького. Опубл. переклади з рос. л-ри (казка "Премудрий в'юн" М. Салтикова-Щедріна, поезії в прозі І. Тургенєва, оповідання "Ліс шумить" В. Короленка, вірші М. Некрасова, М. Добролюбова, О. Плещеєва та ін.). В укр. перекладі представлено драми "Вільгельм Тель" і "Марія Стюарт" Ф. Шіллера, поему "Фауст" И. Гете, вірші Ш. Бодлера, Х. Ботева, Ш. Петефі, М. Конопніцької та ін. В "З." вміщувалися розвідки з історії укр. л-ри (ст. "Шевченко в світлі критики Скабичевського" В. Щурата, дослідження "Історія літератури руської" О. Огоновського, "Про реалізм у штуці" М. Подолинського), літ.-крит. статті ("Наше літературне житє в 1892 році" І. Франка, "Дещо про творчість поетичну" П. Грабовського, "Нові твори драматичні" М. Вороного та ін.). З рецензіями на худож. твори виступали А. Кримський, М. Комаров, В. Лукич (В. Левицький), О. Маковей та ін. В журналі опубл. статті про "Руську трійцю", творчість Ю. Федьковича, С. Руданського, Л. Глібова, І. Манжури, корифеїв українського театру, матеріали з фольклористики та етнографії, зокрема праця "Жіноча доля в руських піснях народних" І. Франка. В 1884 — 86 видавалася "Бібліотека „Зорі"" (вийшло 11 томів, у т. ч. 2 томи творів Т. Шевченка та "Слово о полку Ігоревім"). З 1898 замість "З." виходив "Літературно-науковий вістник". Іл. с. 280.

Літ.: Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 41, К., 1984; Історія української літератури, т. 4, кн. 1. К., 1969; Історія української дожовтневої журналістики. Львів. 1983; "Зоря", 1880 — 1897. Систематичний покажчик змісту журналу. Львів, 1988.

М. П. Гуменюк.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Зоря — Зоря́ іменник жіночого роду, істота ім'я * Але: дві, три, чотири Зорі́ Орфографічний словник української мови
  2. зоря — ЗІРКА, р. зорина, зоряниця; (цивілізації) світанок; ВІЙ. сигнал; як зв. ЗОРЕ! ясочко! ластівко! сонце! Словник синонімів Караванського
  3. зоря — див. зірка; ранок Словник синонімів Вусика
  4. зоря — [зор’а] зоур'і, д. і м. зоур'і, кл. зореи, мн. зор'і, з'ір дв'і зоур'і Орфоепічний словник української мови
  5. зоря — -і, ж. 1》 Те саме, що зірка 1). || нар.-поет. Пестливе звертання до дівчини, жінки. 2》 Яскраве освітлення горизонту перед сходом і після заходу сонця. || Час появи на горизонті такого освітлення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. Зоря — слов.; нов.; від загального іменника зоря. Зоренька, Зірка... (див. ще Зорина). Власні імена людей. Словник-довідник
  7. зоря — зоря́: ◊ о́чи му ся блища́т як дві зорі́ → око Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. зоря — Не журися зорями, коли місяць світить. Не журись малими ділами, добре, що великі вдались. Що темніша ніч, то ясніші зорі. Що більш несвідомий нарід, то краще репрезентуються його проводирі. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. зоря — Зміна кольору неба безпосередньо перед сутінками та під час смеркання (вечірня з.) або під час світанку та безпосередньо після нього (ранішня з.); утворюється внаслідок розсіювання та дифракції світла на частинках атмосферних аерозолів. Універсальний словник-енциклопедія
  10. зоря — від зорі́ до зорі́. 1. З раннього ранку до пізнього вечора; цілий день. Рішив Василь найнятися у робітники .. Це означало роботу від зорі до зорі, але цього не боявся Василь (Г. Хоткевич). 2. Постійно, весь час. Фразеологічний словник української мови
  11. зоря — ЗІ́РКА (небесне тіло; геометрична фігура; предмет такої форми), ЗОРЯ́, ЗОРЯНИ́ЦЯ поет., ЗІРНИ́ЦЯ поет., ЗВІЗДА́ діал. Холодні зірки мерехтіли в темному небі (О. Довженко); Знімаю зірку на кашкеті, Але назавжди воїном лишусь (М. Словник синонімів української мови
  12. зоря — Зоря́, зорі́, зоре́ю, зо́ре! зо́рі, зір, зо́рям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. зоря — ЗОРЯ́, і́, ж. 1. Те саме, що зі́рка 1. Поряд із зорями, які мають точну схожість із Сонцем, є зорі більші і менші від нього (Астр., 1956, 7); Край неба викотилась, ніби з моря виплила, блискуча вранішня зоря, а за нею почало червоніти небо (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  14. зоря — Зоря́, -рі ж. 1) Звѣзда. Чи це тая зоря зійшла, щоб я додому йшла? Чи це тая вечірняя, щоб я погуляла? Грин. III. 198. Ой ти зоре, моя зоре, зіронько вечірняя. Лукаш. 161. 2) Заря. Чи то зоря розсвітає? Чуб. V. 2. на зорю займається. Свѣтаетъ. Уже зоря занялася, вже й сонечко зійшло. МВ. ІІ. 110. Словник української мови Грінченка