Зоря

Значення в інших словниках

1. Зоря — Зоря́ іменник жіночого роду, істота ім'я * Але: дві, три, чотири Зорі́ Орфографічний словник української мови
2. зоря — ЗІРКА, р. зорина, зоряниця; (цивілізації) світанок; ВІЙ. сигнал; як зв. ЗОРЕ! ясочко! ластівко! сонце! Словник синонімів Караванського
3. зоря — див. зірка; ранок Словник синонімів Вусика
4. зоря — [зор’а] зоур'і, д. і м. зоур'і, кл. зореи, мн. зор'і, з'ір дв'і зоур'і Орфоепічний словник української мови
5. зоря — -і, ж. 1》 Те саме, що зірка 1). || нар.-поет. Пестливе звертання до дівчини, жінки. 2》 Яскраве освітлення горизонту перед сходом і після заходу сонця. || Час появи на горизонті такого освітлення. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. зоря — зоря́: ◊ о́чи му ся блища́т як дві зорі́ → око Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. зоря — Не журися зорями, коли місяць світить. Не журись малими ділами, добре, що великі вдались. Що темніша ніч, то ясніші зорі. Що більш несвідомий нарід, то краще репрезентуються його проводирі. Приповідки або українсько-народня філософія
8. ЗОРЯ — • "ЗОРЯ" - літ.-наук. та громад.-політ. журнал. Виходив 1925 — 34 у Дніпропетровську щомісяця. Спочатку видавався місц. орг-цією Спілки пролет. письменників "Гарт" (редактор — І. Ткачук), а з кін. 1931 місц. Українська літературна енциклопедія
9. зоря — Зміна кольору неба безпосередньо перед сутінками та під час смеркання (вечірня з.) або під час світанку та безпосередньо після нього (ранішня з.); утворюється внаслідок розсіювання та дифракції світла на частинках атмосферних аерозолів. Універсальний словник-енциклопедія
10. зоря — від зорі́ до зорі́. 1. З раннього ранку до пізнього вечора; цілий день. Рішив Василь найнятися у робітники .. Це означало роботу від зорі до зорі, але цього не боявся Василь (Г. Хоткевич). 2. Постійно, весь час. Фразеологічний словник української мови
11. зоря — ЗІ́РКА (небесне тіло; геометрична фігура; предмет такої форми), ЗОРЯ́, ЗОРЯНИ́ЦЯ поет., ЗІРНИ́ЦЯ поет., ЗВІЗДА́ діал. Холодні зірки мерехтіли в темному небі (О. Довженко); Знімаю зірку на кашкеті, Але назавжди воїном лишусь (М. Словник синонімів української мови
12. зоря — Зоря́, зорі́, зоре́ю, зо́ре! зо́рі, зір, зо́рям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
13. зоря — ЗОРЯ́, і́, ж. 1. Те саме, що зі́рка 1. Поряд із зорями, які мають точну схожість із Сонцем, є зорі більші і менші від нього (Астр., 1956, 7); Край неба викотилась, ніби з моря виплила, блискуча вранішня зоря, а за нею почало червоніти небо (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
14. зоря — Зоря́, -рі ж. 1) Звѣзда. Чи це тая зоря зійшла, щоб я додому йшла? Чи це тая вечірняя, щоб я погуляла? Грин. III. 198. Ой ти зоре, моя зоре, зіронько вечірняя. Лукаш. 161. 2) Заря. Чи то зоря розсвітає? Чуб. V. 2. на зорю займається. Свѣтаетъ. Уже зоря занялася, вже й сонечко зійшло. МВ. ІІ. 110. Словник української мови Грінченка