КАЛАЧИНСЬКИЙ Михась

КАЛАЧИ́НСЬКИЙ Михась

• КАЛАЧИНСЬКИЙ Михась

[Михайло Іванович; 30.XII 1916 (12.I 1917), с. Крупки, тепер смт Мінської області — 10.VIII 1990, Мінські)

- білоруський радянський поет. Член КПРС з 1942. Закінчив 1936 курси при Комуністич. ін-ті журналістики (Мінськ). Під час Великої Вітчизн. війни — військ. журналіст. У збірках "Сонце в блакиті" (1949), "Назустріч життю" (1951) славить героїзм рад. воїнів у боротьбі проти нім.-фашист. загарбників. Збірки "Жнива" (1956), "Грона горобини" (1964), "Книга дружби" (1975), "Суцвіття" (1977) — про самовіддану працю, братнє єднання народів СРСР. Автор поем для дітей: "Костя-чекіст" (1938), "Пригоди Потапка" (1951), "Лісові казки" (1967), "Луна землі" (1978). Кілька віршів К. покладено на музику. До 100-річчя від дня смерті Т. Шевченка написав вірш "Живий Тарас". Переклав ряд поезій М. Рильського, присвятив йому вірш "На Свіслочі". Окр. твори К. переклали М. Нагнибіда, Є. Бандуренко, Б. Степанюк. О. Ющенко, Ю. Петренко та ін.

♦ Тв.: Укр. перекл. — [Вірші]. В кн.: Пісні з Білорусі. К., 1957; Ровесники. К., 1965; [Вірші]. В кн.: Білоруська радянська поезія. Антологія, т. 2. К., 1971; [Вірші]. В кн.: Лісова колиска. К., 1979; Рос. перекл. — Из чистых родников. Л., 1955; Навстречу жизни. Л., 1962; Заповедь верности. Минск, 1987.