КАНЮКА Михайло Сергійович

КАНЮ́КА Михайло Сергійович

• КАНЮКА Михайло Сергійович

(8.III 1922, с. Будаївка, тепер у складі м. Боярки Києво-Святошин. р-ну Київ. обл.)

- укр. рад. письменник, канд. істор. наук з 1970. Член КПРС з 1951. Учасник Великої Вітчизн. війни. Закінчив 1953 Київ. ун-т. Був на журналістській роботі, з 1970 — зав. кафедрою телебачення і радіомовлення, а з 1985 — зав. проблемною лабораторією ф-ту журналістики Київ. ун-ту. Пише укр. та рос. мовами. Автор збірок повістей "Фортеця" (1958), "Життя не прощає" (1963), "Місто гасить вогні" (1968), "Війна після війни" (1971), "Подорож без надії" (1973), "Мужність" (1979), "Повість полум'яних літ" (1981), "Полювання на гігантів" (1989, у співавт.), роману "Опівнічні стежки" (1978), кіносценаріїв "Сповідь" (1963), "Репортаж на пам'ять" (1980), "Пароль знали двоє" (1985), "Слухати у відсіках" (1986), "Дорога в пекло" (1988), "Я йшов на вірну смерть" (1989). Осн. тематика — будні чекістів, прикордонників. Окремі твори К. перекладено кирг., груз., болг. мовами.

■ Літ.: Автомонов П. Книги, що утверджують подвиг. В кн.: Канюка М. Опівнічні стежки. К., 1982; Кисельов В. Ефект причетності. "Літературна Україна", 1983, 15 вересня.

А. П. Цвид.