КАРБУЛИЦЬКИЙ Іларій Іванович

• КАРБУЛИЦЬКИЙ Іларій Іванович

(псевд. і крипт. — Карлик І., Об'єктивний, І. К. та ін.; 17.V 1880, с. Горішні Шерівці, тепер Заставнівського району Чернів. обл. — 30.I 1961, Чернівці)

- укр. рад. письменник, педагог і видавець. Брат В. І. Карбулицького. Закінчив 1903 Чернів. учит. семінарію. Працював учителем, журналістом. Протягом 1904 — 07 редагував прогрес. пед. журн. "Промінь" (с. Вашківці, тепер Чернів. обл.), був одним з редакторів газ. "Каменярі", видавав серію популярних книжок "Дешева бібліотека" (Чернівці). Літ. діяльність почав у кінці 90-х pp. Друкувався переважно в газетах "Буковина" (з 1900), "Руська рада" (1906), "Іскра" (1907), "Каменярі" (1909 — 14), в альманаху "На шляху" (1906). журналі "Промінь" та ін. Автор оповідань з життя селянства, інтелігенції, зокрема вчителів: "З дневника молодого учителя", 1900; "Агій з панами", 1901; "Архтемій", 1902; "Прощаю...", 1906; "Як Паламарюк купував рибу", 1909, та ін., антивоєнних нарисів з часів 1-ї світової війни ("Бестії і люди", 1931). У творах використовував буковинську говірку, нар. гумор. К. належать праці "Розвій народного шкільництва на Буковині" (1910), статті і розвідки на пед. теми. Переклав новели М. фон Ебнер-Ешенбах "Листок" і "Призначене вартости" (обидві — 1907). Підтримував тісні творчі взаємини з О. Маковеєм, О. Кобилянською (інсценізував її повість "У неділю рано зілля копала") та ін. письменниками. Писав також муз. твори на слова І. Франка, В. Кобилянського та ін. Був незаконно репресований.

♦ Тв.: Мої спомини про Лесю Українку з її побуту на Буковині в 1901 р. В кн.: Спогади про Лесю Українку. К., 1963.

Ф. П. Погребенник.