КАСОНА Алехандро

КАСО́НА Алехандро

• КАСОНА Алехандро

(Casona; справж. прізв. — Родрігес Альварес)

(23.III 1903, с. Бесульє, Астурія — 24.IX 1965, Мадрид)

- ісп. письменник. За освітою вчитель. З 1931 — керівник Нар. театру в Мадриді, з 1933 — театру Нар. місій. У 1939 — 61 був в еміграції (Аргентина). Писав оповідання, зокрема для дітей (зб. "Квіти легенд", 1932). Визнання здобув драматич. творами. В роки республіканської Іспанії набула популярності п'єса "Наша Наташа" (1935), де на прикладі долі молодої вчительки К. порушує проблему місця інтелігенції в ісп. суспільстві. П'єса "Човен без рибалки" (1945) — спроба створити образ Фауста 20 ст. Комедії і драми К. ліричні, пройняті гуманістичним пафосом. У них широко використовується нар.-поетична традиція, змальовуються яскраві картини життя і побуту народу Астурії — "Сирена на суходолі" (1934), "Весна — не для самогубства" (1937), "Дама світанку" (пост. 1937, вид. 1944), "Три чудові пари" (1941), "Сім криків в океані" (пост. 1949, вид. 1952), "Дерева вмирають стоячи" (1950), "Корона кохання та смерті" (1955), "Будинок на сім балконів" (1957), "Кабальєро з золотими шпорами" (1964). П'єси К. "Дерева вмирають стоячи", "Сім криків в океані" йшли в театрах Харкова, Києва, Одеси, ін. міст України.

♦ Тв.: Рос. перекл. — Деревья умирают стоя. Л. — М., 1959.

■ Літ.: Романенко В. Лист Алехандро Касони. "Всесвіт", 1967, № 6.

Н. Д. Дроботько.