КИРИЛО ТУРОВСЬКИЙ

КИРИ́ЛО ТУРОВСЬКИЙ

• КИРИЛО ТУРОВСЬКИЙ

(до 1130, за ін. даними — до 1134, м. Туров, тепер смт Житковицького р-ну Гом. обл. — бл. 1182)

- письменник і церк.-політ. діяч Київ. Русі. Стислі біогр. дані про нього подає "Пролог" за списком 15 ст., де зазначено, що К. Т. походив з багатої сім'ї, з дитинства захоплювався читанням божественних книг і дуже рано став ченцем, свідомо обравши аскетичний спосіб життя. Вивчав грец. мову й візант. л-ру. За бажанням місцевого князя і народу був поставлений туровським єпископом. Літ. спадщина К. Т. досить обширна й різноманітна за жанровими ознаками: казання, слова, послання, молитви, притчі, канони. Найбільшої популярності набули урочисті 8 слів-проповідей: "на святу Паску" ("Радость сугуба всЂм христіаном..."), про премудрість ("Первое, брате, коея мудрости ищеши?.."), про "розлуку душі з тілом" ("Понеже тайна си не всЂми откровена бысть...") та ін.; бл. 30 молитов, два канони (покаянницький — "Канон молебен Кюрила..." і "На успение преподобныя княгини Ольги, бабы Владимеря"). Писання К. Т. надзвичайно поетичні, багаті на символіку, алегоричні, метафористичні, частіше — це поезії в прозі: Слово на Фомину неділю ("Велика учителя и премудра сказателя..."), Слово про мироносиць ("Святого Кюрила мниха слово о сънятии тела Христова с креста, и о мюроносицах..."), "Повесть Кирила... о белоризце человеце и о мнишьстве...", а також ряд послань до князя Андрія Боголюбського.

Алегор. образністю відзначається "Кирила Мниха притча о человечестей души и телеси...", що нагадує своєрідний памфлет і спрямована проти ростов. єпископа-єретика Федора (Федорця) й, можливо, Андрія Боголюбського. Взявши за основу талмудичне сказання про сліпця і хромця і казку з "Тисячі і одної ночі", автор зумів надати притчі злободенного політ. змісту, виступивши проти сепаратистських устремлінь єпископа і князя. На творчості К. Т. позначився вплив візант. авторів: Іоанна Златоуста, Григорія Назіанзина, Єпіфанія Кіпрського, Феофіла Болгарського та ін. Але давньорус. літератор умів талановито переосмислити запозичений сюжет чи образ і надати йому ориг. естетичного звучання. Твори К. Т. відзначаються багатством риторичних прийомів і характеризують автора як видатного майстра поетич. і оратор. мистецтва. Сучасники порівнювали його з Іоанном Златоустом ("Златоуст, паче всех воссиявший нам на Руси"), слова К. Т. входять до складу різних збірників, зокрема Торжественника.

■ Літ.: Сушицький Т. До питання про літературну школу XII в. "Записки Українського наукового товариства в Києві", 1909, кн. 4; Филевский И. О духовном просвещении в древнекиевской Руси. "Сборник Харьковского историко-филологического общества", 1909, т. 18; Еремин И. П. Литературное наследие Кирилла Туровского. "Труды отдела древнерусской литературы Института русской литературы АН СССР", 1955, т. 11; 1956, т. 12; 1957, т. 13; 1958, т. 15.

П. К. Яременко.