КНИГОСПІЛКА

КНИГОСПІ́ЛКА

• "КНИГОСПІЛКА"

- кооперативна видавнича та книготорговельна спілка. Ств. 1922 в Харкові. Мала філії в Києві, Одесі, відділи і представництва в ін. містах. Випустила 3096 назв кооперативної, навч., худож., масово-політ. та ін. л-ри заг. тиражем понад 40 млн. прим. Видавала журнали "Книга", "Кооперативний книгар", "Нова громада", газ. "Кооперативне життя". Випускала "Літературну бібліотеку". Серед видань художньої літератури — зібрання творів Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, О. Досвітнього, Гі де Мопассана, Дж. Лондона, книги Остапа Вишні, М. Бажана, В. Підмогильного, В. Чечвянського, Ю. Яновського та ін. У "К." працювали Г. Косинка, С. Пилипснко, В. Підмогильний, О. Слісаренко, П. Ходченко та ін. письменники. Розповсюджувала видання через кооп. книготоргівлю, переважно на селі. Зі створенням Державного видавничого об'єднання України (ДВОУ) та реорганізацією мережі вид-в у кін. 1930 "Книгоспілка" припинила видавничу діяльність.

Літ.: Каталог українських видань

["Книгоспілки"]. Х. — К., 1926; Скрипник Т. О. Книжкові видавництва Радянської України у відбудовний період (1921 — 1925 pp.). "Учені записки Харківського державного бібліотечного інституту", 1960, в. 4.

О. Л. Рибалко.

∗∗∗

• "КНИГОСПІЛКА"

- кооперативне вид-во. Діяло з 1918 в Києві. Випускало кооперативну, наук.-популярну, художню та ін. л-ру. Серед видань — зб. "Чудова дівчина та інші оповідання" і повість "Під тихими вербами" Б. Грінченка, зб. "Оповідання" В. Стефаника, праці "„Енеїда" Котляревського в зв'язку з оглядом української літератури XVIII ст." та "Про українські народні думи" П. Житецького, "Метод в історії літератури" Г. Лансона тощо. 1920 на основі "К." та ін. кооперативних вид-в створено видавничий сектор Вукоопспілки.

О. Л. Рибалко.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. книгоспілка — Книгоспі́лка, -лки, -лці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)