книгознавство

книгозна́вство

• книгознавство

- наука про створення, поширення і використання книжок. Вивчає питання історії книжки, теорії книжкової справи, займається її прогнозуванням. К. споріднене з такими наук. дисциплінами, як історія і теорія видавничої справи та книгорозповсюдження, бібліотекознавство, бібліографознавство. На відміну від літературознавства, К. вивчає в першу чергу не текст, а книжку як матеріальний витвір, вплив зовн. форми книжки на її функцію як носія інформації. Перші спроби виділення К. в окрему наук. дисципліну зроблені у 2-й пол. 18 — на поч. 19 ст. У 1814 укр. бібліограф П. Ярковський започаткував лекції з К. (бібліології) у Кременецькому ліцеї. Бельг. учений П. Отле один з перших пов'язав К. з проблемами інформатики. У Росії першим теоретиком К. був вихованець Київ. академії В. Анастасевич, який 1820 вперше вжив термін "книгознавство". Теор. аспекти К. розробляли також М. Лісовський, Б. Боднарський, О. Лов'ягін, М. Куфаєв. Історію укр. книги досліджували Я. Головацький, Д. Зубрицький, М. Максимович, С. Голубєв, Ф. Титов, І. Свєнціцький. 1909 засн. Бібліографічну комісію при Науковому товаристві імені Шевченка у Львові, яку очолював І. Левицький. 1909 — 14 В. Кульженко вид. у Києві журн. "Искусство и печатное дело". Рад. К. розглядає книжку у контексті вивчення закономірностей розвитку суспільства, його духовної культури. Дослідження сучас. рад. книгознавців відображені в колективних працях "400 лет русского книгопечатания" (т. 1 — 2. М., 1964), "Книга і друкарство на Україні" (К., 1965), у монографіях з історії книги і видавничої справи А. Зернової, М. Кисельова, Є. Немировського, С. Луппова, О. Сидорова, М. Сікорського та ін. Значний внесок у розвиток К. зробив Книгознавства український науковий інститут та його орган — журн. "Бібліологічні вісті". 1928 — 30 при АН УРСР діяло Укр. бібліологічне т-во, яке очолював В. Перетц. Укр. рукописну книгу досліджували B. Перетц, М. Возняк, історію друкарства — C. Маслов, П. Попов, Ф. Максименко, І. Крип'якевич та ін. Літературознавчі аспекти в книгознавстві досліджували І. Франко, О. Білецький, О. Дей та ін. Праці з бібліотекознавства опублікували Ю. Меженко, І. Корнєйчик, з проблем соціальної функції книги — О. Білецький, Д. Балика та ін. Мист-во книги досліджують Я. Запаско, Б. Валуєнко, Я. Ісаєвич, Д. Степовик. Різні проблеми К. вивчаються в Книжковій палаті УРСР ім. Івана Федорова, ін-тах л-ри, історії, сусп. наук АН УРСР, вищих навч. закладах (ін-ти культури, ун-ти, Укр. полігр. ін-т), наук. б-хах. Праці з К. друкують періодичні збірники "Книга, Исследования и материалы" (М., з 1959), "Актуальные проблемы книговедення" (М., з 1976), "Федоровские чтения" (М., з 1976), "Поліграфія і видавнича справа" (Львів, з 1964), "Бібліотекознавство і бібліографія", газ. "Друг читача", журн. "В мире книг" (з 1990 — "Слово") та ін.

1982 вийшло перше радянське енциклопед. видання з К. — "Книговедение". Серед зарубіж. книгознавчих видань виділяються, зокрема, "Словник книжкової справи" Й. Кірхнера (1952 — 56, ФРН), "Словник книги" (1960, Англія), "Енциклопедія книгознавства" ф. Ландау (1966, США), "Енциклопедія знань про книгу" (1971, Польща), "Словник бібліотечної справи" (т. 1 — 2, 1974 — 75, НДР).

■ Літ.: Молодчиков О. В. Радянське книгознавство на Україні. В кн.: Українська книга. К. — Х., 1965; Корнєйчик І. І. Історія української бібліографії. Дожовтневий період. Х., 1971; Валуенко Б. В. Архітектура книги. К., 1976; Сикорский Н. М. Книга. Читатель. Библиотека. М., 1979; Червинский М., Зберский Т. Система книги. Семиотика книги. М., 1981; Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам"ятки книжкового мистецтва. Каталог стародруків, виданих на Україні, кн. 1 — 2. Львів, 1981 — 84; Книговедени®. Энциклопедический словарь. М., 1982; Функе Ф. Книговедение. М., 1982; Бібліотекознавство і бібліографія Української РСР. Покажчик видань за 1969 — 1988, в. 1 — 36. К., 1971 — 1989.

Я. Д. Ісаєвич.