КНИЖКА
КНИ́ЖКА
• "КНИЖКА"
- видавничо-торг. кооперативна спілка у Львові, створена Компартією Зх. України (КПЗУ). Існувала 1929 — 39. Очолював "К." активний діяч КПЗУ Л. В. Кухта. Співробітничала з книготорг. орг-ціями Рад. України та "Международной книгой" (Москва). Гол. у діяльності "К." було поширення насамперед радянської художньої, політ., наук., екон., тех. та ін. л-ри в містах і селах Зх. України, осередках прогрес. укр. еміграції в Зх Європі та Америці. Книгарня вид-ва поширювала твори класиків марксизму-ленінізму, Т. Шевченка, І. Франка, В. Стефаника та ін. українських письменників, радянські газети і журнали тощо. Заходами "К." видано інсценізацію повісті "Fata morgana" M. Коцюбинського, зроблену Ніною Матулівяою, зб. оповідань "Вогонь" П. Козланюка, брошури "Карл Маркс, його життя і наука", "Анрі Барбюс" та ін. Видавала громад.-наук. місячник "Освіта".
■ Літ.: Кухта Л. В. Видавництво КПЗУ "Книжка" у Львові (1929 — 1939 рр). "Український історичний журнал", 1965, № 9.
Й. Т. Цьох.
Значення в інших словниках
- книжка — кни́жка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири кни́жки Орфографічний словник української мови
- книжка — КНИЖКА – КНИГА Книжка. Друкована праця у вигляді зброшурованих і оправлених аркушів паперу з якимсь текстом. Книга. Переважно велика обсягом або важлива за змістом: книга скарг, конторські книги. Літературне слововживання
- книжка — (чимала) КНИГА; (рідкісна) видання, публікація; (невелика) брошура: (навчальна) підручник; (трудова тощо) документ. Словник синонімів Караванського
- книжка — -и, ж. 1》 Зброшурована в одне ціле й оправлена певна кількість (звичайно понад 5) друкованих або рукописних аркушів. || Чималий обсягом твір, надрукований окремим виданням. Великий тлумачний словник сучасної мови
- книжка — КНИ́ЖКА, и, ж. 1. Зброшурована в одне ціле й оправлена певна кількість друкованих або рукописних аркушів. Минають дні собі поволі, Петрусь до школи та із школи З книжками ходить та росте (Т. Словник української мови у 20 томах
- книжка — кни́жка: ◊ бреха́ти як з кни́жки → брехати ◊ говори́ти як з кни́жки → говорити Лексикон львівський: поважно і на жарт
- книжка — И, ж. Пляшка алкогольного напою. Книжка водки. Словник сучасного українського сленгу
- книжка — (-и) ж.; жрм. Книжковий базар біля метро "Петрівка" у Києві. Поїхала на книжку. Словник жарґонної лексики української мови
- книжка — 1. графічний документ (писемні знаки та ін. символи, ілюстрації), переважно у формі кодексу з певною кількістю сторінок, що містить зафіксовану людську думку; 2. закінчене видання. Універсальний словник-енциклопедія
- книжка — бра́тися / взя́тися за кни́жку (за книжки́). Читати, вчитися. Їздив (Дмитро) у хурманку на цукровню по жом а чи маляс, столярував, у вільну ж годину за книжку брався (М. Стельмах); // Готувати уроки; готуватися до занять і т. ін. Фразеологічний словник української мови
- книжка — КНИ́ЖКА (друкована праця у вигляді зброшурованих і оправлених аркушів паперу з якимсь текстом), КНИЖИ́НА розм.; КНИ́ГА (перев. велика обсягом або важлива за змістом). Книжки! Рядами вони стояли в шафах уздовж всіх стін ледь не до стелі. Словник синонімів української мови
- книжка — Кни́жка, -жки, -жці; книжки́, книжо́к, по книжка́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- книжка — КНИ́ЖКА, и, ж. 1. Зброшурована в одне ціле й оправлена певна кількість (звичайно, понад 5) друкованих або рукописних аркушів. Минають дні собі поволі, Петрусь до школи та із школи З книжками ходить та росте (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- книжка — Книжка, -ки ж. ум. отъ книга. Словник української мови Грінченка