книжка

КНИ́ЖКА, и, ж.

1. Зброшурована в одне ціле й оправлена певна кількість (звичайно, понад 5) друкованих або рукописних аркушів.

Минають дні собі поволі, Петрусь до школи та із школи З книжками ходить та росте (Шевч., II, 1953, 222);

Орест мовчить, насупився. Саня теж мовчить, перегортає якусь книжку (Л. Укр., II, 1951, 11);

В кімнаті всі речі були на виду: в кутку стояв рояль з нотами на пульті, ..в другому кутку — етажерка з пожовклими книжками (Панч, В дорозі, 1959, 73);

// Чималий обсягом твір, надрукований окремим виданням.

Сашко збирав дрібні якісь квітки І матері в дарунок їх приносив. Вона ж йому подарувала книжку — «Кобзар» Шевченків, що сама в тюрмі Оправила в обкладинку убогу… (Рильський, III, 1961, 40);

Заходьте коли-небудь! Я привітаю, наче друга. Ах, я давно Вас ждала, ще як над книжкою поезій сміялася, ридала (Тич., І, 1957, 64).

◊ Бра́тися (взя́тися) за кни́жку (книжки́):

а) починати читати книжку (книжки).

Їздив [Дмитро] у хурманку на цукроварню по жом а чи маляс, столярував, у вільну ж годину за книжку брався (Стельмах, II, 1962, 326);

б) починати вчитися, готуватися до уроків і т. ін.;

Говори́ти (розповіда́ти, розка́зувати, чита́ти і т. ін.) мов (як і т. ін.) із кни́жки — говорити, розповідати до ладу, плинно, не зупиняючись.

— А казок яких він уміє розказувати.. Чи страшної, чи смішної, — як з книжки читає (Мирний, І, 1954, 275);

Над кни́жкою (книжка́ми) сиді́ти — тривалий час читати.

У кімнаті день в день самотою Над книжками сиджу я (Фр., XIII, 1954, 119);

Посади́ти за кни́жку кого — примусити когось читати, вчитися.

2. Те саме, що кни́га 2.

Все дописував в книжку, щоб знали, що куди й скільки пішло (Коцюб., II, 1955, 83).

Записна́ кни́жка — те саме, що запи́сни́к.

Я.. додив ляюся до капрійської природи й життя і.. в записній книжці маю вже чимало спостережень (Коцюб., III, 1956, 359).

3. перев. з означ. Який-небудь документ у вигляді зшитих докупи аркушів з якимось текстом і місцем для офіційних відміток.

— А оці, що на книжках лежать? — спитав капітан і почав перегортати всі три ощадні книжки (Кучер, Трудна любов, 1960, 527);

В заліковій книжці студентки Турбай вже стоять чотири п’ятірки — вона їх одержала весною (Собко, Матв. затока, 1962, 52);

Трудова книжка; Забірна книжка.

4. Одна з великих частин літературного твору.

Перша книжка роману «Хмельницький»;

// Окремий номер товстого журналу.

Чи читаєте «Житє і слово»? Я дістав уже 3 книжки; цікаві (Коцюб., III, 1956, 156).

5. анат. Один із чотирьох відділів шлунка жуйних тварин, слизиста оболонка якого утворює багато складок, що прилягають одна до одної.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

книжка

Значення в інших словниках