1. Фразеологічний словник української мови

книжка

бра́тися / взя́тися за кни́жку (за книжки́). Читати, вчитися. Їздив (Дмитро) у хурманку на цукровню по жом а чи маляс, столярував, у вільну ж годину за книжку брався (М. Стельмах); // Готувати уроки; готуватися до занять і т. ін. Цілий день школяр прогуляв, ще й за книжки не брався (З усн. мови).

як (мов, на́че і т. ін.) з кни́жки чита́ти (вичи́тувати), зі сл. розка́зувати, розповіда́ти і под. Без запинки, дуже чітко. — А казок яких він уміє розказувати .. Чи страшної, чи смішної, — як з книжки читає (Панас Мирний); О. (отець) Гервасій був чоловік з головою! Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки вичитує, аж зітхнеш, слухаючи (А. Свидницький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. книжка — кни́жка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири кни́жки Орфографічний словник української мови
  2. книжка — КНИЖКА – КНИГА Книжка. Друкована праця у вигляді зброшурованих і оправлених аркушів паперу з якимсь текстом. Книга. Переважно велика обсягом або важлива за змістом: книга скарг, конторські книги. Літературне слововживання
  3. книжка — (чимала) КНИГА; (рідкісна) видання, публікація; (невелика) брошура: (навчальна) підручник; (трудова тощо) документ. Словник синонімів Караванського
  4. книжка — -и, ж. 1》 Зброшурована в одне ціле й оправлена певна кількість (звичайно понад 5) друкованих або рукописних аркушів. || Чималий обсягом твір, надрукований окремим виданням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. книжка — КНИ́ЖКА, и, ж. 1. Зброшурована в одне ціле й оправлена певна кількість друкованих або рукописних аркушів. Минають дні собі поволі, Петрусь до школи та із школи З книжками ходить та росте (Т. Словник української мови у 20 томах
  6. книжка — кни́жка: ◊ бреха́ти як з кни́жки → брехати ◊ говори́ти як з кни́жки → говорити Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. книжка — И, ж. Пляшка алкогольного напою. Книжка водки. Словник сучасного українського сленгу
  8. книжка — (-и) ж.; жрм. Книжковий базар біля метро "Петрівка" у Києві. Поїхала на книжку. Словник жарґонної лексики української мови
  9. КНИЖКА — • "КНИЖКА" - видавничо-торг. кооперативна спілка у Львові, створена Компартією Зх. України (КПЗУ). Існувала 1929 — 39. Очолював "К." активний діяч КПЗУ Л. В. Кухта. Співробітничала з книготорг. орг-ціями Рад. України та "Международной книгой" (Москва). Українська літературна енциклопедія
  10. книжка — • книжка , книга — неперіодичне друковане видання з певною кількістю сторінок (за критеріями ЮНЕСКО — не менше 48, тобто понад З друк. арк.). К. — важливий засіб інформації, істотний чинник формування сусп.-політ. Українська літературна енциклопедія
  11. книжка — 1. графічний документ (писемні знаки та ін. символи, ілюстрації), переважно у формі кодексу з певною кількістю сторінок, що містить зафіксовану людську думку; 2. закінчене видання. Універсальний словник-енциклопедія
  12. книжка — КНИ́ЖКА (друкована праця у вигляді зброшурованих і оправлених аркушів паперу з якимсь текстом), КНИЖИ́НА розм.; КНИ́ГА (перев. велика обсягом або важлива за змістом). Книжки! Рядами вони стояли в шафах уздовж всіх стін ледь не до стелі. Словник синонімів української мови
  13. книжка — Кни́жка, -жки, -жці; книжки́, книжо́к, по книжка́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. книжка — КНИ́ЖКА, и, ж. 1. Зброшурована в одне ціле й оправлена певна кількість (звичайно, понад 5) друкованих або рукописних аркушів. Минають дні собі поволі, Петрусь до школи та із школи З книжками ходить та росте (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  15. книжка — Книжка, -ки ж. ум. отъ книга. Словник української мови Грінченка