книжечка
КНИ́ЖЕЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до книжка 1-3.
Завжди у неї на столі тоненькі книжечки віршів (Л. Укр., III, 1952, 745);
Куплю Паперу аркуш. І зроблю Маленьку книжечку (Шевч., II, 1953, 45).
Записна́ кни́жечка — те саме, що запи́сни́к.
Проглянувши свою записну книжечку, що лежала на столі, Оксен подумав, що сьогодні вранішнього наряду не буде давати (Тют., Вир, 1964, 32).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- книжечка — кни́жечка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири кни́жечки Орфографічний словник української мови
- книжечка — [книжеичка] -чкие, д. і м. -еиц':і, мн. книежеички, книежеичок дв'і книжеичкие Орфоепічний словник української мови
- книжечка — -и, ж. Зменш.-пестл. до книжка 1-3). Записна книжечка — те саме, що записник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- книжечка — КНИ́ЖЕЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до кни́жка 1, 2. Обличчям звернений до нього, стояв священик із малою книжечкою в руці (О. Лисяк); Іван повернув книжечку господареві, і той, дмухнувши на неї, поніс, тримаючи в обох долонях, до полиці (Валерій Шевчук)... Словник української мови у 20 томах
- книжечка — Кни́жечка, -чки, -чці; -жечки́, -жечо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- книжечка — Книжечка, -ки ж. ум. отъ книга. Словник української мови Грінченка