книжковий
КНИЖКО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до книжка 1.
— А це що за книга? — спитала Сташка, сподіваючись про себе, що це не книга, а альбом у книжковій палітурці (Вільде, Сестри.., 1958, 383);
Книжковий фонд;
// Стос. до книжки.
Відомо всім, що книжковий ринок характеризує культурний рівень країни (Тич., III, 1957, 314);
Книжкова торгівля; Книжкова виставка;
// Признач. для зберігання книжок.
Стін у кабінеті вченого майже не видно, бо по всьому здовженому чотирикутнику ця кімната заставлена книжковими шафами (Вол., Місячне срібло, 1961, 49);
// Признач. для торгівлі книжками.
Яворський.. спиняється коло книжкового кіоску.., вибираючи якусь книжку (Коч., II, 1956, 240);
// Який виготовляє, випускає книжки.
І книжкової фабрики стіни перед зором моїм устають (Сос., І, 1957, 497);
Книжкове видавництво;
// Власт. книжці, книжкам.
Розвиваючи традиції радянської книжкової графіки, М. Котляревська створює низку ілюстрацій — дереворитів (Мист., 3, 1962, 36).
∆ Книжко́ва во́ша — те саме, що книгогри́з 1;
Книжко́ва пала́та — центральна бібліографічна установа в СРСР.
Книжкова палата мала реєструвати всі друковані видання, які виходили на території УРСР з 1917 року (Рад. Укр., 15.УІ 1962, 4);
Книжко́вий знак — те саме, що екслі́брис.
На виставці експонувався книжковий знак Я. Стешенка — бібліофіла, дослідника книжкової справи (автор В. Кричевський) (Мист., 1, 1966, 23).
2. Узятий, запозичений із книжок.
Мені хочеться бути разом з Вами [В. Гнатюком].. Побачити, як поздоровшали та як обходитесь без усякої книжкової премудрості (Коцюб., III, 1956, 274);
// Не потверджений практикою, відірваний від життя; абстрактний.
Дослідження, побудовані за рецептами начотчиків, завжди книжкові, а для їх авторів існує не те, що є в, житті, а лише те, що побувало в книгах (Ком. Укр., 5, 1960, 44).
Значення в інших словниках
- книжковий — книжковий – книжний Книжковий – той, що стосується книжки, пов’язаний з нею, з виданням і розповсюдженням літератури тощо. Книжкова обкладинка, книжкова виставка, книжкова шафа, книжкова графіка. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- книжковий — книжко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- книжковий — КНИЖКОВИЙ – КНИЖНИЙ Книжковий. Який стосується книжки, пов’язаний з книжкою, з виробництвом і поширенням книжок тощо: книжкова обкладинка, книжковий ринок, книжкова виставка, книжкова шафа, книжкова фабрика, книжкова графіка. Книжний. Літературне слововживання
- книжковий — [книежковией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
- книжковий — -а, -е. 1》 Прикм. до книжка 1). || Стос. до книжки. || Признач. для зберігання книжок. || Признач. для торгівлі книжками. || Який виготовляє, випускає книжки. || Власт. книжці, книжкам. Книжкова палата — центральна бібліографічна установа в державі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- книжковий — КНИЖКО́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до кни́жка 1. – А це що за книга? – спитала Сташка, сподіваючись про себе, що це не книга, а альбом у книжковій палітурці (Ірина Вільде)... Словник української мови у 20 томах
- книжковий — книжко́вий: ◊ книжкова міль → міль Лексикон львівський: поважно і на жарт
- книжковий — АБСТРА́КТНИЙ (який ґрунтується на теоретичних, відірваних від практики і досвіду міркуваннях, позбавлений конкретності), ЗАГА́ЛЬНИЙ, АКАДЕМІ́ЧНИЙ, УМОГЛЯ́ДНИЙ книжн., МЕТАФІЗИ́ЧНИЙ книжн., ІДЕА́ЛЬНИЙ рідко, АСТРА́ЛЬНИЙ заст. Словник синонімів української мови
- книжковий — Книжко́вий, -ва, -ве. Книжко́ва Пала́та Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- книжковий — Книжко́вий, -а, -е Книжный. Залюбовський прислав власного збору приказки: 127 книжкових і 585 записаних в Катеринославщині. Ном. І. Словник української мови Грінченка