1. Великий тлумачний словник сучасної мови

книжковий

книжко́вий

-а, -е.

1》 Прикм. до книжка 1).

|| Стос. до книжки.

|| Признач. для зберігання книжок.

|| Признач. для торгівлі книжками.

|| Який виготовляє, випускає книжки.

|| Власт. книжці, книжкам.

Книжкова палата — центральна бібліографічна установа в державі.

Книжковий знак — те саме, що екслібрис.

2》 Узятий, запозичений із книжок.

|| Не підтверджений практикою, відірваний від життя; абстрактний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. книжковий — книжковий – книжний Книжковий – той, що стосується книжки, пов’язаний з нею, з виданням і розповсюдженням літератури тощо. Книжкова обкладинка, книжкова виставка, книжкова шафа, книжкова графіка. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. книжковий — книжко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. книжковий — КНИЖКОВИЙ – КНИЖНИЙ Книжковий. Який стосується книжки, пов’язаний з книжкою, з виробництвом і поширенням книжок тощо: книжкова обкладинка, книжковий ринок, книжкова виставка, книжкова шафа, книжкова фабрика, книжкова графіка. Книжний. Літературне слововживання
  4. книжковий — [книежковией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  5. книжковий — КНИЖКО́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до кни́жка 1. – А це що за книга? – спитала Сташка, сподіваючись про себе, що це не книга, а альбом у книжковій палітурці (Ірина Вільде)... Словник української мови у 20 томах
  6. книжковий — книжко́вий: ◊ книжкова міль → міль Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. книжковий — АБСТРА́КТНИЙ (який ґрунтується на теоретичних, відірваних від практики і досвіду міркуваннях, позбавлений конкретності), ЗАГА́ЛЬНИЙ, АКАДЕМІ́ЧНИЙ, УМОГЛЯ́ДНИЙ книжн., МЕТАФІЗИ́ЧНИЙ книжн., ІДЕА́ЛЬНИЙ рідко, АСТРА́ЛЬНИЙ заст. Словник синонімів української мови
  8. книжковий — Книжко́вий, -ва, -ве. Книжко́ва Пала́та Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. книжковий — КНИЖКО́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до книжка 1. — А це що за книга? — спитала Сташка, сподіваючись про себе, що це не книга, а альбом у книжковій палітурці (Вільде, Сестри.., 1958, 383); Книжковий фонд; // Стос. до книжки. Словник української мови в 11 томах
  10. книжковий — Книжко́вий, -а, -е Книжный. Залюбовський прислав власного збору приказки: 127 книжкових і 585 записаних в Катеринославщині. Ном. І. Словник української мови Грінченка