1. Українська літературна енциклопедія

КОЛОМИЙКА

КОЛОМИ́ЙКА

• КОЛОМИЙКА

- жанр укр. нар. пісні. Найчастіше складається з двох рядків, у кожному з яких 14 складів, з постійною цезурою після восьмого складу, з жіночою римою. Такий вірш наз. коломийковим віршем. Майже стабільною ознакою К. є їхня двопланова будова. У першому рядку подається образ природи, що має символічне значення, в другому — конкретний реальний образ. К. можуть виступати як приспівки до танцю або існувати незалежно від нього, виконуються на мелодії усталеного типу.

К. виникли в 15 ст., а перші записи їх зроблені в 17 ст. Ознаки давнього походження зберегла й приспівки південно- та західнослов'ян. фольклору: сербське коло, болгарське хоро, чеське до колечка, словацькі карічка і каламайка, що поєднують елементи співу й танцю в колі. Саме у цій загальнослов'ян. спорідненості, очевидно, й слід шукати найвірогідніше пояснення назви "коломийка", хоч є й інші тлумачення (напр., назву К. пов'язують з м. Коломиєю). Локальні за походженням (їхньою батьківщиною є Карпатський регіон), К. поширились по всій Україні. Крім зображення подій і переживань у родинно-побут. середовищі, К. набувають і соціального звучання. Для них характерні гумор і сатира. Вплив К. помітний у творчості Т. Шевченка, І. Франка, Ю. Федьковича, С. Воробкевича, С. Руданського, П. Тичини, П. Воронька, Д. Павличка. Тексти К. використовували у своїх творах М. Коцюбинський, Марко Черемшина, І. Кулик та ін. У сучас. фольклорі К. належить одне з провідних місць за кількістю зразків, різноманітністю, інтенсивністю творення й поширення в народі. Відомими авторами й виконавцями К. були нар. поети-коломийкарі Ілько Гурдзан, Олекса Уманець та ін.

♦ Вид.: Гнатюк В. Коломийки, т. 1 — 3. В кн.: Етнографічний збірник, т. 17 — 19. Львів, 1905 — 07; Коломийки. К., 1969; Як зачую коломийку. Ужгород, 1975.

■ Літ.: Сумцов Н. Коломийки. К., 1886; Грінченко М. О. Коломийки. В кн.: Грінченко М. О. Вибране. К., 1959; Шумада Н. Пісенні мініатюри українського народу. В кн.: Коломийки. К., 1969: Шумада Н. С. Походження і розвиток коломийки як жанру. В кн.: Розвиток і взаємовідношення жанрів слов'янського фольклору. К., 1973; Качкан В. Скарби народні. "Друг читача", 1975, 26 червня; Омеляшко Р. А. Коломийковий вірш в українському пісенному фольклорі. "Вісник Київського університету. Літературознавство. Мовознавство", 1987, в. 29.

Н. С Шумада.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коломийка — коломи́йка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. коломийка — див. ПІСНЯ. Словник синонімів Караванського
  3. коломийка — -и, ж. 1》 Українська народна пісенька типу частівки. 2》 Український гуцульський масовий танець, основною фігурою якого є замкнене коло. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. коломийка — (від назви м.Коломия Івано – Франківської обл.)- 1. Жартівлива українська галицька) народна пісня куплетної форми, за змістом подібна до частівки. Поширена в Західній Україні (зокрема, Буковині, Прикарпатті та Закарпатті.)... Словник-довідник музичних термінів
  5. коломийка — КОЛОМИ́ЙКА, и, ж. 1. Українська народна пісенька типу частівки. З гори на гору, з поточка в поточок – пурха коломийка, така легенька, прозора, що чуєш, як од неї за плечима тріпають крильця... (М. Словник української мови у 20 томах
  6. коломийка — коломи́йка історія, пригода (ср, ст): Насамперед – реєстр випадків: коломийка почалася, як звичайно, після панахиди в святому Юрі, цим разом – за Карпатську Україну. По панахиді наші сформували імпозантний похід, вісімками, вділ вулицею Міцкевича. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. коломийка — Укр. народна пісня-танець куплетної форми, переважно жартівливого змісту, назва — від м. Коломия Івано-Франківської обл.; темп жвавий, музичний розмір 2/4. Універсальний словник-енциклопедія
  8. коломийка — ПІ́СНЯ (словесно-музичний твір, призначений для співу), СПІВА́НКА, ПІ́СЕНЬКА пестл., СПІВА́НОЧКА пестл., СКЛАДА́НОЧКА пестл., СПІВАНИ́ЦЯ діал. Словник синонімів української мови
  9. коломийка — Коломи́йка, -ки, -ці; -ми́йки, -ми́йок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. коломийка — КОЛОМИ́ЙКА, и, ж. 1. Українська народна пісенька типу частівки. З гори на гору, з поточна в поточок — пурха коломийка, така легенька, прозора, що чуєш, як од неї за плечима тріпають крильця… (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  11. коломийка — Коломийка, -ки ж. 1) Жительница Коломыйскаго округа. Ой славная коломийка по дворі ходила. Чуб. IV. 492. 2) Особый родъ пѣсенъ въ Галиціи, Буковинѣ и Угорской Руси, получившій свое названіе отъ... Словник української мови Грінченка