Конголезька література
Конголе́зька література
• Конголезька література
- л-ра конголезького народу. Розвивається гол. чин. франц., рідше лінгала мовами. До 50-х pp. 20 ст. представлена багатим і самобутнім фольклором. Виникнення писемної К. л. пов'язане з піднесенням нац.-визв. руху. Основоположник К. л. — Ж. Малонга, автор мелодрам. повісті "Серце арійки", в якій порушено проблему расової нерівності, а також соціальної утопії "Легенда про М'Пфуму Ма Мазоно" (обндві — 1954), де підноситься ідея створення соціального устрою на засадах патріархальної громади. Інтенсивніше за інші жанри створювалася поезія. Антиколон. тема звучить у віршах М. Сінди (зб. "Перша пісня тих, хто рушає в дорогу", 1955).
Після здобуття 1960 незалежності провідне місце в поезії посідає громадян. лірика. Досягає розквіту творчість видатного франкомовн. поета Тропіч. Африки Чікаї У Тамсі, рання лірика якого позначена впливом франц. символізму (збірки "Погана кров", 1955; "Вогонь хащів", 1957). Пізніше в його поезії відчувається орієнтація на творчість гріотів — нар. співців і оповідачів афр. легенд. Тема страждань конголез. народу розкрита в циклі "Резюме. Безпристрасні слова для аналізу пристрасті" Чікаї У Тамсі (1962), написаному під впливом загибелі П. Лумумби. Глибиною почуттів відзначаються збірки "Конголезьке коріння", "Поеми моря" (обидві — 1968), "Зворотний бік сонця" (1970) Ж.-Б. Таті-Лутара, поета, новеліста, літературознавця, упорядника "Антології франкомовної конголезької літератури" (1976). Громадян. пафосом насичені вірші М. Ндебеки, зокрема поема "Дев'ятсот вісімдесят тисяч" (зб. "Нові сонця", 1969). В 60 — 70-х pp. успіхів досягли проза і особливо драматургія. В романі "Марний розгляд" Г. Менгі (1968) осуджуються патріарх. пережитки й забобони. Істор. темі присвячено роман "У пошуках свободи, або Життя з надією" Ж. П. Макути-Мбуку (1970). Образ афр. революціонера, керівника молодої д-ви, перед якою постали складні соціальні проблеми, змальовано в романі "З гвинтівкою в руці та віршами в кишені" Е. Донгали (1973). Один з провідних сучас. прозаїків А. Лопес у зб. "Оповідання про відсталість" (1971). романах "Новий романс" (1976) і "Без тамтаму" (1977) порушив питання розвитку афр. країн після здобуття незалежності, створив образи борців за соціальну справедливість. Антинар. сутність імперіалізму викривається в алегор. п'єсі "Звинувачення Європи" А. Летембе-Амбілі (1970). Посилюється увага до недавнього колон. минулого (п'єса "Чорна тарантела і білий диявол" С. Бемби, 1976). Гостро звучить тема викриття паразитизму й свавілля нових антинар. режимів у Африці в сатир. п'єсах "Президент" М. Ндебеки (1970) і "Славна доля маршала Ннікона Ннікю, якому нічого не світить" Чікаї У Тамсі (1979). У багатьох п'єсах піддано критиці архаїчні, несумісні з сучас. життям сусп. форми та відносини: "Вбивця крокодила" (1972), "Нетеча" (1975) та "Згубний світ і надто чесний пральник" (1979) С. Бемби, "Вчитель Оба", "П'явки", "Токолонга, або Соціалізм переможе" Ж. Ові-Оканзи (всі — 1975).
Укр. мовою вид. "Новий романс" А. Лопеса (К., 1985), кілька оповідань надр. у "Всесвіті" (1975, № 8), а також у зб. "За морями-океанами" (К., 1985). Вірш "Біля пам'ятника Т. Г. Шевченку" Б. Янгонто опубл. у газ. "Молода гвардія" (1967, 18 червня), переклади окр. віршів Ва М'Бангі Бамба-Дебера, М. Ндебеки, М. Сінди, Ж. Б. Таті-Лутара і Чікаї У Тамсі — у "Всесвіті" (1979, № 6), антології "Поезія Африки" (К., 1983) та зб. світової поезії 20 ст. "Заграва" (К., 1989). Серед перекладачів — В. Коптілов, О. Масикевич, М. Москаленко, Ю. Покальчук, І. Семененко, Вс. Ткаченко.
■ Літ.: Потехина Г. И. Очерки современной литературы Западяой Африки. М., 1968; Современные литературы Африки. Северная и Западная Африка. М., 1973; Ляховская Н. Д. Поэзия Западной Африки. М., 1975; Ляховская Н. Д. Литература Конго. В кн.: Развитие литературы в независимых странах Африки (60 — 70-е годы XX века). М., 1980.
В. І. Ткаченко.