ЛАВРОВСЬКИЙ Микола Олексійович

ЛАВРО́ВСЬКИЙ Микола Олексійович

• ЛАВРОВСЬКИЙ Микола Олексійович

[21.XI (3.XII) 1825, с. Видропужськ, тепер Спіровського р-ну Твер. обл. — 18(30).IX 1899, с. Кочеток, тепер смт Чугуївського р-ну Харків. обл.) — рос. та укр. філолог-славіст і осв. діяч, академік Петерб. АН.з 1890. Брат П. О. Лавровського. Закін. 1851 Головний педагогічний інститут у Петербурзі. З 1855 — професор Харківського університету, з 1875 — директор Ніжинського істор. -філологічного інституту. 1883 — 90 — ректор Варшавського університету.

Автор праць "Про візантійський елемент у мові договорів руських з греками" (1853), "Про давньоруські училища" (1854), "Пам'ятки старовинного руського виховання" (1861), "Гімназія вищих наук князя Безбородька в Ніжині" (1879); статей про творчість М. Ломоносова, М. Карамзіна, І. Крилова, М. Гоголя та ін.

Літ.: Смирнов А. И. Очерк педагогической и учено-литературной деятельности Н. А. Лавровского. "Русский филологический вестник", 1890, т. 24, № 3; Рудаков В. Е. Николай Алексеевич Лавровский. "Исторический вестник", 1899, № 11.

О. І. Білодід.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me