ЛЕСИЧ Ярослав Володимирович

ЛЕ́СИЧ Ярослав Володимирович

• ЛЕСИЧ Ярослав Володимирович

(псевд. — Ярослав Дригинич, Ярослав Ярий; 25.IV 1909, с. Устя, тепер Снятин. р-ну Івано-Франк. обл. — 24.VIII 1982, Нью-Йорк, США)

- укр. поет, літературознавець, перекладач. Закінчив у 1938 школу журналістики у Варшаві. Під час 2-ї світ. війни переїхав до Німеччини, з 1948 — у Нью-Йорку. Був членом об'єднання укр. письменників "Словом (Канада). Автор збірок "Сонцеблиски" (1930), "Відчиняю вікно" (1932), "Різьблю віддаль" (1935), "Ліричний зошит" (1953), "Розмова з батьком" (1957), "Крейдяне коло" (1960), "Кам'яні луни" (1965), "Предметність нізвідкіль" (1972) та ін. Окр. твори Л. вміщено в антології сучас. укр. поезії на Заході "Координати" (т. 2, Нью-Йорк, 1969). Вони засвідчують еволюцію Л. від традиц. поетики, спрощеної образності до худож. самобутності, поглиблення медитаційно-філос. основи його поезії, удосконалення звукової системи вірша, тяжіння до символ. образності, розповідно-речитат. інтонації. Творчу уяву Л. живили події сучасності, літ.-мист. впливи. Писав новели, нариси. Виступав з літ.-крит. статтями, зокрема "На межах незавершеного покоління" (про поетів укр. еміграції Яра Славутича, О. Тарнавського, Б. Нижанківського, І. Костецького та ін.). Переклав укр. мовою ряд творів англ. і амер. поета Т. С. Еліота. Вірші Л. перекладено білоруською, англійською, польською, німецькою мовами.

Ф. П. Погребенник.