ЛЬВІВСЬКІ КУЛЬТУРНІ ОСЕРЕДКИ
ЛЬВІ́ВСЬКІ КУЛЬТУРНІ ОСЕРЕДКИ
• ЛЬВІВСЬКІ КУЛЬТУРНІ ОСЕРЕДКИ
- громад. організації українських міщан Львова. Перший, найвідоміший з них, згуртувався у місцевому братстві з ініціативи львів. єпископа Гедеона Балабана. До нього входили львів. архієпископ Арсеній, культ.-осв. діячі Стефан і Лаврентій Зизанії, Юрій Рогатинець, Кирило Ставровецький (Транквіліон), Гавриїл Дорофієвич, Памво Беринда, Іов Борецький, проповідник Гнат та ін.; близький до них був Іван Вишенський. Серед визначних діянь за участю осередку — заснування (1586) братської школи, спорудження приміщень для друкарні та шпиталю. Архієпископ Арсеній, Стефан Зизаній, Юрій Рогатинець були першими вчителями школи. Осередок видав у брат. друкарні "Адельфотес" — граматику грец. мови (ймовірний автор — архієпископ Арсеній), "Просфониму" — першу збірку віршів, яка приписується Кирилові Транквіліону-Ставровецькому, поет. книгу Памва Беринди "На Рожство... вЂршЂ для утЂхи православным христіаном". У виданнях осередку вперше було вміщено текстові ілюстрації ("Часослов", 1609). У 1616 — 29 друкарня не працювала, що позначилося на діяльності осередку. 1630 зусиллями Михайла Сльозки і Андрія Скульського (автора кн. "ВЂршЂ з трагодіи „Хрістос пасхон" Григоріа Богослова", 1630) відновила роботу. Тут видав 1631 свій поет. діалог "Розмышлянє о муць Христа Спасителя нашего..." вчитель брат, школи Іоаникій Волкович. У 2-й пол. 17 ст. друкарня перевид. старі книжки, випускала підручники для школи, т. з. граматички (букварі). З ориг. видань виділяється "Анамнисіс" (1695) — братський пом'яник, який подає відомості до генеалогії львів. міщан-братчиків та з історії України. Л. к. о. цього періоду складають друкарі Симон Пронткевич, Степан Половецький, Степан Ставницький, Дмитро Кульчицький, художники-гравери Василь Ушакевич, Ілля, Афанасій К., Іван Глинський, ієромонах Доротей, Євстахій Завадовський, Никодим Зубрицький, Дионісій Сінкевич та ін. У 18 ст. осередок видав поет. панегірик "ВЂнец побЂди" (1709), "Філософію Арістотелеву" Михайла Козачинського (1745) та ін., перевидав київську "Ифьку ієрополітіку" з ілюстраціями Івана Филиповича (1760), ряд книжок світського характеру. В 2-й пол. 18 ст. до осередку входили друкарі Василь та Петро Ставницькі, управитель друкарні Іван Грозевський, Яків Русянович, чернець Святковський, учитель Панькевич, священики Іван Левинський та Іван Горбачевський. Діяльність першого Л. к. о. припинилася незадовго до скасування (1787) самого братства; друкарня перейшла до Ставропігійського ін-ту.
Другий Л. к. о. виник навколо друкарні Михайла Сльозки, яка діяла 1638 — 68. Осередок складався з талановитих художників-граверів (Іван Глинський, Лука, Ілля, А. К., В. Ф., В. Ф. З. та ін.), друкарів Дмитра Кульчицького, Дем'яна Хом'янського; близьким до них був єпископ Арсеній Желиборський. Видання відзначалися майстерно виконаними прикрасами та ілюстраціями. Михайло Сльозка підтримував тісні зв'язки з друкарнею Києво-Печерської лаври, випускав кириличні й латиномовні видання (поет. панегірики Адама Томецького, Войцеха Зимункевича та ін.), надрукував ряд праць Іоаникія Галятовського. Третій Л. к. о. групувався при Львів. єпископ. кафедрі та кафедрі монастирі св. Юра. Свою діяльність зосереджував навколо друкарні, засн. в 40-х pp. у Львові єпископом Арсенієм Желиборським. Серед відомих членів осередку — друкар Андрій Скольський, поет Григорій Бутович, автор панегірика Арсенію Желиборському "Єводія..." (1642). Доробок осередку був незначний — кн. "Метрика" львів. єпископа Йосифа Шумлянського (1687) та надр. Йосифом Горецьким збірник нотно-лінійного письма "Ірмолой" (1700) з передмовою ігумена Юрського монастиря Йосифа Скольського.
■ Літ.: Харлампович К. Западнорусские православные школы XVI и начала XVII века... Казань, 1898; Возняк М. Історія української літератури, т. 2, ч. 1. Львів, 1921; Исаевич Я. Преемники первопечатника. М., 1981; Запаско Я., Мацюк О. Львівські стародруки. Львів, 1983.
В. О. Шевчук.