Лемківський говір

Ле́мківський говір

• Лемківський говір

- говірки укр. мови, які належать до її пд.-зх. наріччя. Розмовляє ними субетн. група українців (лемків)

- корінне населення Низьких Бескидів у Карпатах (Україна, Польща, Словаччина). У 1944 — 47 частину лемків, чиї землі перебували в складі польської держави, переселено на тер. Львів., Терноп., Микол. областей України; решта — депортована в зх. райони Польщі (репресивна операція "Вісла"). Живуть також у Канаді, США, Аргентині, Бразилії, ряді ін. країн. Назву "лемки" дістали за часте вживання прислівника "лем" — тільки, лише. Самоназва — русини, руснаки. Основні риси Л. г.: наявність звука ы (бы́кы); перехід звукосполучення шк > чк (чкóла, чкóда) ; відсутність вставного -л-: лóвйу; р, л із редукованими ъ, ь переходить в ыр, ыл: хы́рбет, гы́рмит; наявність прийменникового та префіксового г, х замість в (у): г болóті, г нас, х комóрі; гдóва, гмéрти, хпéред; закінчення у називному відмінку множини — ове: братóве; в орудному відмінку однини іменників жін. роду та займенників — ом (жóном, зó мном); закінчення — ох у родовому відмінку множини: (вóўкох, хлóпох); наявність прийменника ку(гу): кý нам, гý мні. При відмінюванні дієслів у 1-й та 2-й особі множини минулого часу (роби́ли зме — ми робили, роби́ли сте — ви робили) зберіг. форми давньоруської мови. Чимало архаїзмів і в лексиці (гýшлі — скрипка, гáча — лоша, ви́гляд — вікно).   Л. г. створено багатий фольклор (його досліджували В. Гнатюк, Ф. Колесса та ін.). Вплив Л. г. позначився на мові офіц. документів і літ. творів 15 — 18 ст.: "Війтівські книги (акти) села Одрехови" (опубл. 1970), "Книги Сяноцького гродського суду", переклад Псалтиря, духовні й світські пісні, оповідання тощо. Л. г. у своїй творчості вживали Н. Вахнянин, П. Костецький, В. Хиляк, Ф. Коковський, Б. І. Антонич, Д. Бедзик, М. Шмайда та ін. Л. г. написані твори багатьох нар. поетів (Я. Дудра, І. Русенко, І. Желем, І. Жак, І. Новак, Н. Гвозда, А. Галчакова, Ю. Матяшовська та ін.), а також окр. професійних літераторів-поетів П. Муренка (Трохановського), П. Стефанівського, І. Головчака, В. Грибана, В. Хомика, Н. Шейко-Медведєвої, прозаїків Г. Гануляка, Д. Вислоцького, В. Петровая та ін. В антології "Гомін" (Варшава, 1964) опубл. зразки творчості лем. нар. поетів і оповідачів. Друкуються збірники лем. фольклору; зокрема, в Україні в 60 — 70-х pp. видано збірники лем. пісень, укладені О. Гижею, І. Майчиком, М. Соболевським. Мовою, наближеною до Л. г., у Львові, а потім Новому Санчі (тепер Польща) в 1911 — 14 друкувалася газ. "Лемко" (як додаток до москвофіл, газети "Галичанин"). У 30-х pp. Л. г. видано буквар і читанки. Сторінки з матеріалами, написаними Л. г., регулярно публікуються в укр. газетах "Наше слово" (Варшава), "Нове життя" (Пряшів). Л. г. із значною домішкою "язичія" випускаються газ. "Карпатська Русь", календарі-альманахи та ін. видання об'єднання "ЛемкоСоюз" (США). Ряд лем. період. видань у США й Канаді ("Лемко", "Лемківський дзвін", "Лемківщина", "Лемківські вісті") вид. переважно укр. літ. мовою. Деякі зі створених у 90-х pp. лем. період. видань ("Бесіда" в Польщі, "Русин" і "Народны новинкы" в Словаччині) під впливом антиукраїнських настроїв певного кола псевдополітиків послуговуються штучно витворюваною "лемківською (русинською) літературною мовою", силкуючись одірвати регіональну лем. культуру від загальноукраїнської. Л. г. вивчали І. Верхратський, І. Зілинський, Я. Головацький, І. Панькевич, З. Штібер, В. Латта, З. Ганудель та ін. Про використання Л. г. у л-рі писав І. Франко (ст. "Літературна мова і діалекти", 1907).   ■ Літ.: Верхратський І. Про говор галицьких Лемків. "Збірник Філологічної секції Наукового товариства ім. Шевченка", 1902, т. 5; Панькевич І. А. Українські говори Підкарпатської Русі і суміжних областей, ч. І. Прага, 1938; Панькевич І. До питання генези українських лемківських говорів. В кн.: Славянская филология, т. 2. М., 1958; Керницький І. М. Фонетичні особливості мови війтівських книг XVI — XVII ст. села Одрехови в порівнянні з сучасними лемківськими говорами. В кн.: Дослідження і матеріали з української мови, т. 4. К., 1961; Бандрівський Д. Г. Деякі особливості говірки лемківських переселенців у с. Липівці на Дрогобиччині. "Діалектологічний бюлетень", 1961, в. 8; Сірка й. Розвиток національної свідомості лемків Пряшівщини у світлі української художньої літератури Чехословаччини. Мюнхен, 1980; Когутов П. Лемки — Кобзареві. "Нова думка"   [Вуковар], 1989, № 75; Російський О. Лемки. "Наука і суспільство", 1990, № 1; Штець М. До питання "русинської літературної мови". "Пам'ятки України", 1992, № 1; Штець М., Муличак Ю. Аналіз норм правопису т. зв. русинської мови. "Нове життя"   [Пряшів), 1992, № 42   [додаток]; Мишанич О. Політичне русинство і що за ним? "Літературна Україна", 1993, 23 жовтня.М. М. Онишкевич, О. Л. Рибалко.