МАНУШ Лекса

МАНУ́Ш Лекса

• МАНУШ Лекса

(справж. — Белугін Олександр Дмитрович; 7.II 1942, Рига)

- циган, поет, фольклорист, мовознавець, перекладач. Закін. 1969 Латв. ун-т (Рига). Голова Циган. культур.просвіт. т-ва в Москві (з 1989). З 1970 — ст. наук. співробітник Ін-ту наук. інформації з сусп. наук (Москва). Твори М. публікуються в циган. виданнях Індії, Італії, Франції, ФРН, Угорщини, Фінляндії та Югославії; в рос. (книжки для дітей "Хочу коника", 1973; "Зірочка", 1976; "Візочок", 1980; "Наше шатро", 1992), латис. та ін. перекл. Тематикою, жанровими і стильовими ознаками поезія М. тісно пов'язана з традиц. мотивами фольклору й побуту циган. Автор понад 30 праць з питань циган. історії, мови, словес. та муз. фольклору. Знавець багатьох мов, у т. ч. української, М. здійснив численні переклади з ін. л-р. Переклав циган. мовою давньоінд. епос "Рамаяна". Підготував антологію циган. нар. поезії "Шатро багате мені не миле..." (1975). Уклав циган. "Буквар" (1990). Значне місце у творчості М. займає тема України (поема "Українська пісня" та ін.). М. належать численні переклади з укр. л-ри, зокрема: творів Т. Шевченка (вірші "Заповіт", "Вітер з гаєм розмовляє", "Огні горять, музика грає", "Ой одна я, одна", "Садок вишневий коло хати", "І день іде, і ніч іде", вступ до балади "Причинна" — "Реве та стогне Дніпр широкий" та ін.), І. Франка (в т. ч. "Гімн. Замість пролога" та пролог до поеми "Мойсей"), Лесі Українки (зокрема, поет. цикл "Сім струн", вірш "Коли втомлюся я життям щоденним" тощо), С. Руданського, М. Рильського, П. Тичини, А. Кацнельсона, М. Юрійчука. Поклав на музику ряд своїх творів, а також "Баладу про струни" А. Кацнельсона. Низку віршів М. переклали С. Тельнюк, В. Підпалин, С. Чернілевський, І. Мазур.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Щастя. "Літературна Україна", 1971, 17 серпня; [Вірші]. "Дніпро", 1979, № 5; [Вірші]. В кн.: Сузір'я, в. 15. К., 1981.

■ Літ.: Пільгук Н. Циганська поезія. "Літературна Україна", 1971, 17 серпня.

Б. В. Хоменко.