МАНЬКО Леонід Якович

МАНЬКО́ Леонід Якович

• МАНЬКО Леонід Якович

[17 (29).III 1863, Полтава — 17.IV 1922, м. Єлизаветград, тепер Кіровоград]

- укр. драматург і актор. Закін. 1879 гімназію в Полтаві. 1882 виступав у трупах М. Кропив-ницького, М. Старицького, Г. Деркача, О. Суслова, Д. Гайдамаки та ін. Автор соціально-побут. п'єс "Покритка", "Краще своє латане, ніж чуже хватане" — переробка п'єси О. Потєхіна "Чуже добро на користь не йде" (обидві — 1888), "Нещасне кохання" (1889), "Розбите щастя", "Прокляті гроші" (обидві — 1896), "Пройдисвіт, або Вовк і Ягня" (1912) та ін., істор. драми "Мазепа" (1889), водевілів "Федот, да не тот" (1902), "Що посієш, те й пожнеш" (1903), "Живі покійники" (1912) та ін. За мотивами повістей М. Гоголя написав комедії "Бой-баба" (1896) та "Майська ніч" (1906). Створив цикл п'єс з нар. життя — "Наша доля — божа воля", "Не жартуй з вогнем", "Сердешна страдниця, або в Сибір на каторгу" (всі — 1912). Драма "Нещасне кохання" входила до репертуару труп М. Кропивницького, М. Старицького, М. Садовського, П. Саксаганського, Руського нар. театру у Львові та ін.

■ Літ.: Комаров М. Українська драматургія. Одеса, 1906; Ротач П. Матеріали до українського біографічного словника. Літературна Полтавщина. "Архіви України", 1967, № 1.

П. О. Лобас, П. П. Ротач.