манускрипт

манускри́пт

• манускрипт

(лат. manuscriptum, від лат. manus — рука і scribo — пишу)

- пам'ятка писемності, у якій текст та елементи оформлення виконані від руки. Осн. форми — сувій (3 тис. до н. е. — 1 ст. н. е.) і кодекс (з 1 ст. до н. е.). М. виготовлялись на пальмовому листі, полотні, корі, металі, воскових і глиняних табличках, пергаменті, папірусі, папері з допомогою стила (палички з трикутним загостренням), гусячих пер та ін. Середньовічні паперові та пергаментні кодекси оформлялись мініатюрами, заставками, ініціальними літерами, кінцівками, орнаментами, серед яких розрізняють геометричний, тератологічний, плетінчастий, рослинний, стародрукований. Для цього вживали червону, чорну, зелену, синю, золоту, срібну фарби. Тексти писали переважно чорним (із сажі або заліза) та червоним (цинобра) чорнилом. Осн. види почерків — каліграфічний і курсивний; у візант. книзі — унціал (маюскул) і мінускул; в лат. — готичне письмо, антиква; у слов'ян. — устав, півустав, скоропис, в'язь. Рукопис. книги оправлялись дощечками, обтягнутими шкірою, оксамитом та оздоблювалися середниками, кутниками, застібками. Для М. характерне однотипне розміщення тексту (1 — 2 стовпчики) та допоміжних елементів: кустод (позначення порядковості зошитів), рекламант (вміщення у правому нижньому кутку попередньої сторінки першого слова сторінки наступної), колофонів (завершення тексту із зазначенням дати, місця створення, імені переписувача книги, рідше — важливих істор. подій).

У найдавніших М. поряд з реліг. текстами подавалися житія святих (див. Житійна література), літописи, хроніки тощо. З розвитком реформатор. руху в Європі збагачувалася тематика переписуваних книг. Після винайдення друкарства у формі М. поширювалися заборонені цензурою матеріали.

Рукопис. книги досліджує кодикологія, окр. компоненти — археографія, палеографія, текстологія, філігранологія. Найбільший у світі центр вивчення рукопис. книги — Ін-т дослідження та історії текстів (Париж). Найчисленніші колекції М. мають Брит. б-ка (Лондон), Б-ка Бодлі (Оксфорд. ун-т), Нац. б-ка (Париж), Російська державна б-ка (до 1992 — Б-ка СРСР ім. В. І. Леніна), Публ. б-ка ім. М. Є. Салтикова-Щедріна (Петербург), Ін-т давніх рукописів "Матенадаран" ім. М. Маштоца (Єреван). Укр. М. зберігаються у Центр. наук. б-ці ім. В. І. Вернадського АН України, Рос. державній б-ці, Публ. б-ці ім. М. Є. Салтикова-Щедріна, Львів. наук. б-ці ім. В. Стефаника АН України, Харків. наук. б-ці ім. В. Г. Короленка, Нац. музеї у Львові, Львів. історичному музеї. Див. також Рукописна книга.

■ Літ.: Маслова О. М. Рукописна книга. К., 1925; Запаско Я. П. Орнаментальне оформлення української рукописної книги. К., 1960; Рукописная и печатная книга. М., 1975; Проблемы рукописной и печатной книги. М., 1976.

М. Б. Боянівська.