МАНЯК Володимир Антонович

МАНЯ́К Володимир Антонович

• МАНЯК Володимир Антонович

(6.XI 1934, с. Криштопівка, тепер Волочиського р-ну Хмельн. обл. — 15.VI 1992, побл. смт Глевахи Васильківського району Київ. обл., похований у Києві)

- укр. письменник. Закін. 1956 ф-т журн-ки Львів. ун-ту. Працював у шахті, на заводі, в пресі, вид-ві "Молодь", був співголовою Укр. т-ва "Меморіал". Заявив про себе поет. зб. "Повноліття" (1957), в якій висловив громадян. кредо своїх ровесників, їхнє розуміння добра і краси. Духовний світ дорослого покоління, дітей війни досліджується в ранніх повістях "Зелений меридіан", "Еврика" (обидві — 1967), "Проспект імені людей" (1970) та ін., яким притаманна дещо іроніч. манера письма. У романах "І зійшов день" (1974), "Борозни" (1977), "Високі береги землі" (1979), докум. книгах "Восьмий день тижня" (1983), "Земля людей" (1988) в епіч.-психол. ключі показано укр. село, його історію і сучасність, трагедію втрат. У романах "Плоть твоя і кров" (1981), "Рейд" (1986) М. висловив власний погляд на війну, поклавши в основу оповіді автобіогр. та докум. матеріали. Автор роману-дилогії "Поділля" (1984), зб. повістей і оповідань "Море Дірака" (1984) та ін. Створив докум. книгу-меморіал "Вінок безсмертя" (1988) — про укр. села, що згоріли разом з людьми у вогні нім.-фашист. каральних акцій. Автор-упорядник (разом з Л. Коваленко) народної книги-меморіалу "33-й: голод" (1991; Держ. премія України ім. Т. Г. Шевченка, 1993). Окр. твори перекл. рос., вірм., казах., рум. мовами.

♦ Тв.: Рос. перекл. — Живая вода из камня. М., 1974; Подолье. М., 1989.

■ Літ.: Наєнко М. Щоб набрати нову висоту. "Радянське літературознавство", 1982, № 9; Осадчук П. Мужній поступ. "Літературна Україна", 1991, 7 листопада.

І. А. Луценко.