МАРТІНСОН (Martinson) Гаррі Едмунд

МА́РТІНСОН (Martinson) Гаррі Едмунд

• МАРТІНСОН (Martinson) Гаррі Едмунд

(6.V 1904, Емсхег, лен Блекінге — 9.VI 1978, Стокгольм)

- швед. письменник, член Швед. академії з 1949. Освіту здобув самотужки. Замолоду був моряком. Учасник літ. групи "П'ятеро молодих", що сповідувала принцип примітивізму. Збірки "Природа" (1934), "Пасат" (1945), "Цикади" (1953) написані переважно вільним віршем, навіяні меланхолією. У зб. віршів "Кочівник" (1931), поемі-антиутопії "Аніара" (1956), книжках нарисів "Подорожі без мети" (1932) та "Капе, прощавай" (1933) М. застерігає про загрозу для людства безоглядного тех. прогресу, висловлює утопічну думку про необхідність постійних переселень-переміщень людей, як нібито єдину можливість врятуватися від зла, що його несе сучас. цивілізація. В автобіогр. романах "Кропива цвіте" (1935) та "Шляху життя" (1936) М. повертається до тяжких років свого дитинства. Йому належать також роман "Шлях у Царство Дзвонів" (1948), поет. збірки "Колісниця" (1960), "Вірші про світ і пітьму" (1971) і "Грудки" (1973), драм. твори. Лауреат Нобел. премії (1974).

♦ Тв.: Рос. перекл. — Крапива цветет. М., 1939; Избранное. М., 1984.

Е. А. Жежерун.