МЕНДЕЛЕ МОЙХЕР-СФОРІМ

МЕ́НДЕЛЕ МОЙХЕР-СФОРІМ

• МЕНДЕЛЕ МОЙХЕР-СФОРІМ

[справж. — Шолом Яків Абрамович; 21.XII 1835 (2.I 1836), м. Копиль, тепер Мін. обл. — 25.XI (8.XII) 1917, Одеса]

- євр. письменник. Основоположник нової євр. л-ри мовою ідиш (спочатку писав івритом). Навч. 1842 — 46 у хедері. 1854 переїхав в Україну. З 1856 вчителював у Кам'янці-Подільському, з 1858 — у Бердичеві. З 1869 жив у Житомирі, з 1881 — в Одесі; 1905 — 07 — у Швейцарії. У романі "Перстень щастя" (ч. 1 — 2, 1888) викривав сваволю верхівки євр. громади. У повісті "Фишка Кривий" (1869 — 88) змалював світ злидарів, який став символом знедоленості широких мас. Кращим твором М. М.-С. є повість "Мандри Веньяміна Третього" (1877), герої якої прагнуть вирватися з патріарх. пут. Автор повістей "Вчіться добре" (1862; 2-а ред. під назвою "Батьки і діти", 1868), "Маленька людина" (1864 — 65) та ін., сатир. п'єси "Такса" (1869), зб. літ.-крит. статей "Мирний суд" (1860). Йому належить незакін. автобіогр. роман "Шлойме реб Хаїм" (1894 — 1917). У своїх творах, які М. М.-С. постійно вдосконалював, письменник показав становище єврейського народу в цар. Росії. Окр. твори М. М.-С. переклали Е. Райцин, Д. Бобир та Л. Володимиров.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Долина сліз. К., 1928; Перстень щастя. К., 1928; Мандри Веньяміна Третього. Х., 1934; Фишка Кривий. К.-Х., 1936; Вибране. К., 1940; Рос. перекл. — Путешествие Вениамина Третьего. М., 1986.

З. Х. Лібінзон.