МИХАЙЛЮК Андрій Семенович

МИХАЙЛЮ́К Андрій Семенович

• МИХАЙЛЮК Андрій Семенович

[17 (30).XI 1911, с. Германівка, тепер с. Красне Друге Обухівського р-ну Київ. обл. — 24.Х 1937, Київ]

- укр. поет. Навч. 1926 — 27 в Київ. електротех. технікумі. Працював у редакціях газет Чернігова, Києва, Харкова. Належав до літ. орг-ції "Нова генерація". Прихильно сприйнявши формотворчі та ідейні шукання футуристів, М., однак, не погоджувався з їхніми настановами щодо "раціоналізації поезії", вилучення з неї емоційності та психологізму. Автор збірок "Вірші" (1932), "Кінець ідилії" (1933, сюди ввійшов найзначніший твір М. — однойм. поема про складний і суперечливий період колективізації), "Сонячний день" (1936). Для поезій М. характерні увага до соціальної тематики, уславлення патріотизму, героїки праці. Народнопісенними мотивами приваблює його інтимна лірика (вірші "Вітряно", "Бахмач", "Дачна, 41"). Переклав поему "Кому на Русі жити добре" М. Некрасова (1934). Незаконно репресований 1937. Реабілітований 1957.

♦ Тв.: Поезії. К., 1959.

■ Літ.: Кацнельсон А. Андрій Михайлюк. В кн.: Михайлюк А. С. Поезії. К., 1959.

В. П. Лета.