МОЖАЄВ Борис Андрійович

МОЖА́ЄВ Борис Андрійович

• МОЖАЄВ Борис Андрійович

(1.VI 1923, с. Пітеліно, тепер смт Пітелінського р-ну Рязан. обл.)

- рос. письменник. Закін. 1948 Вище військово-мор. інж. уч-ще (Ленінград). Служив на Дал. Сході, після демобілізації займався журналістикою. У перших творах — про трудівників далекосх. краю — порушив гострі соціальні та моральні проблеми рад. дійсності (повісті "Полій", 1956; "Тонкомір", "Санько", обидві — 1959, та ін.). З серед. 60-х pp. центр. місце у творчості М. посідає тема землі та істор. долі селянства: цикл худож.-публіцист. нарисів ("Земля чекає", 1961; "Експерименти на землі", 1964, та ін.), повість "Полечко-поле" (1965) тощо. У сатир.-гумор. повістях "З життя Федора Кузькіна" (1966, в остаточній ред. 1973 — "Живий"; комедія "Живий", 1978, тоді ж була заборонена, дозволена 1988) та "Історія села Брьохова, написана Петром Опанасовичем Булкіним" (1966) відтв. життя рос. села від поч. колективізації до серед. 60-х pp. Широку панораму життя селян напередодні і під час колективізації змальовано в романі-хроніці "Мужики і баби" (1977 — 87; Держ. премія СРСР, 1989; в укр. перекл. В. Медведя — "Різьблені віконниці"), в якому на прикладі життя одного з районів на Рязанщині показано процес розселянювання, руйнації нац. традицій і морально-реліг. підвалин, основ нар. трудової етики, що складалася впродовж століть. Автор п'єси "Коли раз збрехав" (1966, опубл. 1988), кіноповісті "День без кінця і без краю" (1972) та ін. драм. творів. Виступає в галузі публіцистики на громад.-політ. теми — збірки "Самостійність" (1972), "Запах м'яти і хліб насущний" (1982) та ін.

♦ Тв.: Надо ли вспоминать старое? Очерки, эссе, повести, рассказы. Л., 1988; Собрание сочинений, т. 1 — 4. М., 1989; Укр. перекл. — Різьблені віконниці. К., 1989.

■ Літ.: Сараскина Л. "Выходя из беспредельной свободы...". Модель "Бесов" в романе Б. Можаева "Мужики и бабы". "Октябрь", 1988, № 7; Турков А. Долгими дорогами. В кн.: Можаев Б. Собрание сочинений, т. 1. М., 1989.

І. Д. Бажинов.