МОРІАК (Mauriac) Франсуа

МОРІА́К (Mauriac) Франсуа

• МОРІАК (Mauriac) Франсуа

(11.Х 1885, Бордо — 1.IX 1970, Париж)

- франц. письменник, член Франц. академії з 1933. Закін. катол. колеж маріанітів, навч. 1906 — 07 на літ. ф-ті ун-ту в Бордо. Учасник Руху Опору. Поет. збірки "Складені для молитви руки" (1909) і "Прощання з юністю" (1911) мають автобіогр. характер. Популярність здобув романами з життя франц. провінц. буржуазії — "Поцілунок прокаженому" (1922), "Прародичка" (1923), "Пустеля кохання" (1925), "Тереза Дескейру" (1927), "Гадючник" (1932), "Кінець ночі" (1935), "Дорога в нікуди" (1939), "Фарисейка" (1941). В романах "Ягнятко" (1954), "Підліток минулих часів" (1969) і повісті "Мавпочка" (1951) викрив лицемірство бурж. моралі. Автор п'єс "Лихий поплутав" (1948), "Вогонь на землі" (1950), публіцист. кн. "Чорний зошит" (1943, під псевд. Форез; антифашист. спрямування), збірок публіцист. нарисів і політ. статей "Блокноти" (1952 — 70), "Нові блокноти" (1958 — 60), "Політичні спогади" (1967), істор. дослідження "Де Голль" (1964), кіносценарію "Хліб господній" (1955). Реліг.-етичні проблеми порушив у книгах "Бог і Мамона" (1929), "Страждання і щастя християн" (1930). Свої естет. погляди виклав у теор. працях "Роман" (1928), "Романіст і його персонажі" (1933), "Внутрішні мемуари" (1959), "У що я вірю" (1962), "Нові внутрішні мемуари" (1965). Виступав за реаліст. мист-во, поєднання класич. і нар. традицій, проти модернізму. Лауреат Нобел. премії (1952). Окр. твори М. переклали Д. Паламарчук, С. Пінчук.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Літератор. [X.], 1927; Гадючник. — Дорога в нікуди. — Тереза Дескейру. Львів, 1986; Рос. перекл. — Тереза Дескейру. — Фарисейка. — Мартышка. — Подросток былых времен. М., 1985; Не покоряться ночи... М., 1986; Дорога в никуда. М., 1989.

■ Літ.: Кирнозе З. И. Франсуа Мориак. М., 1970; Наркирьер Ф. Франсуа Мориак. М., 1983.

В. І. Пащенко.