МУКІМІ Мухаммад Амін-ходжа

МУКІМІ́ Мухаммад Амін-ходжа

• МУКІМІ Мухаммад Амін-ходжа

[1850 (за ін. даними — 1.V 1851), Коканд — 25.I 1903, там же]

- узб. поет-просвітитель. Навч. у медресе Коканда, Бухари, Ташкента. М. відійшов від абстр. образів сх. поезії, запровадив у класичну лірику сусп.-політ. тематику. Уславився сатир. та лірич. поезіями. В сатир. творах викривав баїв, мулл, купців, чиновників (вірші "Святий", "Сатира на Віктора-бая", "Син гріха", "Вексель", "Вибори"). Лірич. поезія багата за жанрами (газелі, мухамаси, рубаї). Завдяки лаконізму, емоц. багатству, мелодійності мови окр. твори М. стали нар. піснями ("Не тільки я", "Рання весна" та ін.). М. заснував новий жанр в узб. л-рі — дорожній нарис — вірш. кн. "Описи подорожей", де змалював нелегке життя простого народу. Започаткував також епістоляр. стиль в узб. л-рі своїми листами до друзів (у віршах і прозі). Узб. письменник С. Абдулла присвятив М. докум. роман "Мандрівник" (1970). До образу М., його поезії зверталися О. Ільченко ("Пам'ять серця", 1942), М. Терещенко ("Ташкентський зошит", 1944). Окр. твори М. перекл. М. Терещенко.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Сатира та лірика. К., 1954; Рос. перекл. — Избранные произведения. В кн.: Мукими, Фуркат. Избранные произведения. Л., 1972.

■ Літ.: Абдусамедов А. Ясная слава, "Наука и религия", 1980, № 11.

М. Г. Бочко.