НАВРОЦЬКИЙ Олександр Олександрович

НАВРО́ЦЬКИЙ Олександр Олександрович

• НАВРОЦЬКИЙ Олександр Олександрович

[28.VII (9.VIII) 1823, с. Антипівка, тепер Золотоніського р-ну Черкас. обл. — 10(22).X 1892, м. Темір-Хан-Шура, тепер м. Буйнакськ, Дагестан]

- укр. поет, перекладач, громад. діяч. Закін. 1847 філос. ф-т Київ. ун-ту. Брав участь у діяльності Кирило-Мефодіївського братства, поділяв погляди його радикально-демокр. крила. Поширював у списках недруковані твори Т. Шевченка. Після розгрому братства був ув'язнений у В'ятці, засланий до Єлабуги, згодом до Курська. Після 1858 служив урядовцем (в канцелярії генерал-губернатора Дагестану, казенній палаті та ін.) у Темір-Хан-Шурі, Єревані, Новочеркаську, Миколаєві. Наприкінці життя повернувся на Закавказзя. Вірші Н. опубл. в журналах "Основа" (1861, № 6, 8), "Русский архив" (1892, кн. 2), "Киевская старина" (1902, № 10), наводяться у праці "Нариси з історії української літератури XIX ст." М. Петрова (К., 1884). В поезії Н. відчутний вплив Т. Шевченка (на смерть якого відгукнувся віршами "То не вітер стогне в полі" та "Не втихомирилась душа"); в ній відобразились події сусп. та літ. життя, особисті мотиви. Здійснив драм. переробку поеми "Сотник" Т. Шевченка. Живучи в Закавказзі, Н. переклав укр. мовою з Біблії "Псалом пророка Давида", "Пісню пісень", "Іліаду" та "Одіссею" Гомера, окр. розділи нім. епосу "Пісня про Нібелунгів" та епіч. поеми "Витязь в тигровій шкурі" Ш. Руставелі, ліро-епіч. поему М. Фізулі "Лейлі і Меджнун", поеми Оссіана, ряд творів П. Б. Шеллі, Дж. Н. Г. Байрона, П. Ж. Беранже, A. О. Барб'є, Й. В. Гете, Н. Ленау, Г. Гейне, Г. Лонгфелло, А. Міцкевича, В. Сирокомлі, B. Жуковського, О. Пушкіна, О. К. Толстого, серб. епіч. пісні та ін. Уклав рукописну зб. "Аварские, казикумукские, чеченские и кумукские песни" в своїх перекладах рос. мовою (зберіг. у Публ. б-ці Грузії, Тбілісі). Більшість поезій і перекладів Н. неопубл., частина автографів зберіг. в Ін-ті л-ри ім. Т. Г. Шевченка АН України.

♦ Тв.: [Твори]. В кн.: Поети пошевченківської доби. К., 1961.

■ Літ.: Шр-ко А. [Шрамченко А]. А. А. Навроцкий. "Киевская старина", 1902, № 12; Павлюк М. М. О. О. Навроцький — перший український перекладач поеми Руставелі. "Радянське літературознавство", 1966, № 9; Павлюк М. М. Поетичний відгук О. Навроцького на смерть Тургенєва. "Радянське літературознавство", 1968, № 11; Павлюк Н. Н. Александр Навроцкий и армянская культура. В кн.: Исторические связи и дружба украинского и армянского народов, в. 3. Ереван, 1971.

М. М. Павлюк.