НАГНИБІДА Микола Львович

НАГНИ́БІДА Микола Львович

• НАГНИБІДА Микола Львович

[7 (20).IX 1911, с. Попівка, тепер с. Смирнове Куйбишевського р-ну Запоріз. обл. — 16.IX 1985, Київ]

- укр. поет, засл. працівник культури БРСР з 1974. Навч. (до 1941) в Комуніст, ін-ті журн-ки (Харків), закін. 1946 Київ. пед. ін-т. Працював на заводі, на будовах, у редакціях респ. і фронтових газет. Перша зб. "Дніпровська весна" (1932) — про будівників Дніпрогесу. Автор збірок віршів, балад, поем "Зерна" (1933), "Дніпроград" (1937), "Дорога на південь" (1940), "Здрастуй, Харків!" (1943), "Незабутнє" (1946), "Морські балади" (1947), "Правий берег" (1948), "Пісня походів" (1949), "Вічно цвіти, Батьківщино!" (1951), "Оживуть степи" (1952), "Степ і море" (1958), "Гірські вершини" (1960), "Зерна граніту" (1963), "Вечірні багаття" (1965), "Крила" (1966), "На полі битви" (1969), "Пригорщ землі" (1970), "Моє серце в степах" (1973), "Вам присвячую" (1975), "День побачення" (1977), "Висота" (1978), "Благословенна будь!" (1980), "Подвиг любові" (1984) та ін., кількох збірок нарисів. Осн. теми — трудові будні, героїка Великої Вітчизняної війни, чуття єдиної родини. За збірку "Поезії" (1952) удостоєний Держ. премії СРСР (1952), за цикл віршів "Риси рідного обличчя" (увійшов до кн. "На полі битви", 1974) — Держ. премії України ім. Т. Г. Шевченка (1970). Перекладав з ін. л-р, найбільше — з білорус. поезії.

♦ Тв.: Вибрані твори, т. 1 — 2. К., 1961; Вибране, т. 1 — 2. К., 1971; Дзвони Хатині. Колокола Хатыни. Званы Хатыні. К., 1979; Твори, т. 1 — 3. К., 1981; Рос. перекл. — Избранное. М., 1981.

■ Літ.: Іванисенко В. Микола Нагнибіда. В кн.: Літературні портрети, т. 2. К., 1960; Острик М. Критичні етюди. К., 1970; Мартинова Е. Щире серце поета. "Українська мова і література в школі", 1981, № 9; Крижанівський А. Один ковток свободи... "Літературна Україна", 1991, 26 вересня.

П. О. Сердюк.