НАЛБАНДЯН Мікаел Лазарович

НАЛБАНДЯ́Н Мікаел Лазарович

• НАЛБАНДЯН Мікаел Лазарович

[2 (14).XI 1829, с. Нова Нахічевань, тепер у складі Ростова-на-Дону — 31.III (12.IV) 1866, м. Камишин, тепер Волгоградської області, похований у Ростові-на-Дону]

- вірм. письменник, публіцист. У 1855 — 58 — вільний слухач мед. ф-ту Моск. ун-ту. 1860 на сх. факультеті Петерб. ун-ту захистив дисертацію "Про вивчення вірменської мови в Європі і наукове значення вірменської літератури". Один із засновників вірм. журналу в Москві "Юсісапайл" ("Північне сяйво", 1858 — 64). Подорожував (1860 — 62) країнами Азії та Європи (Індія, Франція, Англія та ін.), спілкувався з гарибальдійцями, О. Герценим, М. Огарьовим (у Лондоні). В Парижі опубл. (1861 — 62) памфлети "Два рядки" і "Землеробство як правильний шлях", де гостро критикував сел. реформу 1861 в Росії, закликав до збройного повстання. Засуджував нац.-колон. політику цар. самодержавства, виступав за рівність народів. Брав участь у діяльності (зокрема в створенні програми) т-ва "Земля і воля". У липні 1862 був арештований за зв'язки з "лондонськими пропагандистами" ("процес 32-х") та ув'язнений у Петропавлівській фортеці. У листопаді 1865 висланий до Камишина.

Політ. лірика Н. раннього періоду. — це романт. твори, в яких постає образ пригнобленої батьківщини (вірші "Свобода", "Аполлону", "Пісні італійської дівчини" та ін.). Н. — один з основоположників реалізму у вірм. л-рі: повість "Одному — слово, іншому — наречена" (1858), незакін. роман "Благання мертвих" (1859). У "Щоденнику графа Еммануела" (1858 — 60) вивів типи буржуа, показав девальвацію особистості в антагоніст. суспільстві. Автор статей "Слово про вірменську словесність" (1854 — 55, опубл. 1895), "Критика „Сос і Вардітер"" (1863 — 64, опубл. 1935), "„Вступ" до „Граматики нової вірменської мови"" (1863, опубл. 1900) та ін., де обгрунтовуються принципи реалізму та народності. Перекладав твори О. Пушкіна, М. Лермонтова, П. Ж. Беранже, Г. Гейне. Волелюбний пафос творів Н. перегукується з громадян. та патріот. лірикою Т. Шевченка. Н. зближує з укр. поетом і звернення до філос. роздумів, сатир. прийомів, створення образів зміщанених лжепатріотів, використання біблійних сюжетів. У поемі Н. "Пригоди праотця" (з циклу "Ахцемник") і поемі "Марія" Т. Шевченка біблійна історія переводиться в реально-побутову площину, аскетизму реліг. моралі протиставляється природне начало в людині. Ідейно-творча близькість з Т. Шевченком відчутна в памфлеті "Землеробство як правильний шлях", де Н. говорить про "пророка волі" України. Є припущення про зустріч Н. з Т. Шевченком в 1859 — 60 у Петербурзі.

Тв.: Укр. перекл. — Свобода. "Літературна газета", 1954, 25 листопада; Рос. перекл. — Сочинения, т 1 — 2. Ереван, 1968 — 70; Избранное. Ереван, 1979.

Літ.: Лемке М. Арест Налбандяна. Его личность. В кн.: Лемке М. Очерки освободительного движения "шестидесятых годов". СПБ, 1908; Мкртчян А. Великий син вірменського народу. "Літературна газета", 1954, 25 листопада; Даронян С. Микаэл Налбандян. Проблеми творчества и литературных связей. Ереван, 1975; Даронян С. М. Налбандян н русские революционные демократи. М., 1979; Хачатурян А. М., Л. Налбандян. М., 1983.

С. Г. Амірян.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me