НАМОРАДЗЕ Георгій Андрійович
• НАМОРАДЗЕ Георгій Андрійович
[псевд. — Горський; 1 (13).Х 1882, м. Горі — 16.II 1965, Тбілісі]
- груз. письменник, перекладач. Навч. 1907 — 11 в Київ. ун-ті та 1912 — 14 у Київ. комерц. ін-ті. 1915 — 36 жив в Україні. Був військ. лікарем, працював у Державному видавництві України (1924 — 28). Писав груз. та укр. мовами. З 1900 друкував у груз. періодиці вірші, оповідання, переклади (вступна частина балади "Причинна" — "Реве та стогне Дніпр широкий" Т. Шевченка, 1914), статті (в т. ч. про Б. Грінченка, 1910; М. Коцюбинського, 1913; Т. Шевченка, 1914). Укр. мовою переклав (в 30-х pp.) бл. 20 книжок груз. письменників: романи "Хізани Джако" (в перекл. — "Покидьки життя"), "Арсен з Мараб.и" та оповідання ("Збірка оповідань") М. Джавахішвілі, роман "Зайві люди" і повість "Перша мати" К. Лордкіпанідзе, повість "Лютий" Н. Міцишвілі, ряд оповідань Н. Лордкіпанідзе, Й. Татішвілі, Д. Суліашвілі та ін.; в 60-х pp. — роман "Зелене шатро" Р. Коркія, казку "Старий осел" Важа Пшавели.
Грузинською мовою переклав повість "Муха Макар і його помилка" Петра Панча (1931), книжку "Давид Гурамішвілі на Україні" Д. Косарика-Коваленка (1957), повість "Кам'яний Брід" В. Земляка, казку "Лелія" Лесі Українки, оповідання О. Гончара, Ю. Збанацького, Н. Рибака та ін. 1932 — 33 написав ряд статей про Грузію та її діячів для УРЕ, що мала тоді виходити; редагував підготовлений Гол. редакцією УРЕ груз.-укр. словник (рукопис втрачений). Допомагав П. Тичині вивчати груз. мову, а М. Бажану — перекладати перші пісні "Витязя у тигровій шкурі" Ш. Руставелі. Незаконно репресований 1936. Реабілітований 1956. Архів Н. зберіг. у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України.
♦ Тв.: Короткий нарис грузинської літератури. "Червоний шлях", 1929, № 5 — 6; Дешевий матеріал. "Перець", 1960, № 20; Чуття єдиної родини. В кн.: Павлові Тичині. К., 1961.
■ Літ.: Гжицький В. Життя, присвячене дружбі літератур. "Жовтень", 1962, № 11; Новицький О. Георгій Наморадзе. В кн.: Райдужними мостами. К., 1968.
О. П. Синиченко.