НАРИС
НА́РИС
• НАРИС
- худож.-публіцист. твір, побудований на фактично-докум. основі; один із жанрових різновидів худож. документалістики. За мист. природою близький до оповідання. "Записки мисливця" І. Тургенєв писав як Н.; "Палату № 6" А. Чехов вважав Н. Нарис "Нюренберзьке яйце" М. Коцюбинського також часто називають оповіданням. Виділяють такі осн. різновиди Н.: портретний, дорожній, проблемний, науково-популярний, психологічний. Однак у більшості Н. органічно поєднуються всі різновиди. Нарисова творчість має свою специфіку. Так, образність у Н. виконує, як правило, публіцист. функцію. В ньому багато місця займають роздуми, наук. і екон. аналіз, обгрунтування та узагальнення. Нарисовці часом звертаються до статистики (класичний зразок такого Н. — "Чверть коня" Г. Успенського). Мова Н. включає публіцист. та наук. термінологію. Не згасають суперечки щодо домислу і вимислу в Н. Багато літературознавців вважає, що письменник-нарисовець може (зберігаючи факт. основу Н. недоторканою) тактовно домислити окр. незначні деталі. Широкого розвитку Н. набув у 20-х — на поч. 30-х pp. ("Землею українською" Б. Антоненка-Давидовича; "Подорож у Дагестан" М. Йогансена та ін.). Жанр став дуже популярним під час війни (нариси М. Шумила, С. Жураховича, А. Шияна, A. Головка, І. Ле та ін.). У 50 — 60-х pp. в укр. л-рі переважав нарис-портрет, нерідко ілюстративний, безпроблемний. У 70 — на поч. 80-х pp. спроби окр. нарисовців (С. Колесника, С. Плачинди) сказати правдиве слово, порушити гострі проблеми офіц. підтримки не одержували. У 80 — 90-х pp. спостерігається активне зацікавлення документалістикою; Н., особливо проблемний, виходить на передній план (нариси І. Волошина, М. Чабанівського, В. Большака, Д. Прилюка, П. Інгульського, С. Колесника, В. Князюка, І. Чендея, Р. Федоріва, Григора Тютюнника, B. Яворівського, С. Плачинди, О. Дмитренка, Ф. Зубанича та ін.).
■ Літ.: Волошин І. Нарис про нарис. В кн.: Герой і сучасність. К., 1960; Бондар Є. Становлення і розвиток українського радянського нарису. К., 1962; Білецький Ф. Оповідання. Новела. Нарис. К., 1966; Здоровега В. У майстерні публіциста. Львів, 1969; Бойко Л. Обрії документальної прози. В кн.; Бойко Л. Сенс життя людського. К., 1972.
Л. С. Бойко.
Значення в інших словниках
- нарис — (літературний) начерк, (художній) ескіз. Словник синонімів Полюги
- нарис — на́рис іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- нарис — Оповiдний художньо-публiцистичний твip пpо pеальних людей, подiї, факти. Об‘єктивнi данi викладаються в обpазнiй фоpмi. Видiляють наpис поpтpетний (пpо визначну особу), пpоблемний, подоpожнiй, замальовки. Словник стилістичних термінів
- нарис — (проекту) начерк; (газетний) стаття <�про конкретні факти>. Словник синонімів Караванського
- нарис — [нариес] -су, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў Орфоепічний словник української мови
- нарис — -у, ч. 1》 Те, що написане, намічене, складене і т. ін. попередньо, в загальних рисах; проект. || рідко. Контури чого-небудь. 2》 Оповідний художньо-публіцистичний твір, у якому автор зображує підмічені ним у житті дійсні факти, події, конкретних людей. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нарис — НА́РИС, у, ч. 1. Те, що написане, намічене, складене і т. ін. попередньо, в загальних рисах; проект. – Мій син уже нарис такого контракту зробив! (І. Франко); // рідко. Контури чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
- нарис — НА́РИС (літературний жанр), НА́ЧЕРК заст. НА́РИС (про літературний твір, доповідь і т. ін. — щось незакінчене, намічене лише в загальних рисах), НА́ЧЕРК, ЕСКІ́З (схема, план літературного або музичного твору); ШКІЦ рідше (перев. щодо літературного твору). Словник синонімів української мови
- нарис — НА́РИС, у, ч. 1. Те, що написане, намічене, складене і т. ін. попередньо, в загальних рисах; проект. — Мій син уже нарис такого контракту зробив! (Фр., III, 1950, 399); // рідко. Контури чого-небудь. Словник української мови в 11 томах