НАРОДОВЦІ

НАРОДО́ВЦІ

• "НАРОДОВЦІ"

- одна з провідних культурно-політичних течій на західноукраїнських землях у 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. Зародилась на поч. 60-х pp. 19 ст. в основному серед укр. греко-катол. і правосл. духівництва, учительства та університ. професури на противагу консервативним колам старшої генерації, зокрема "москвофілам". Ідейною базою "Н." були демокр. традиції нац. і культур. відродження укр. народу 30 — 40-х pp. 19 ст. ("Руська трійця", Кирило-Мефодіївське братство, Головна руська рада), національні та суспільні устремління Т. Шевченка. "Народовці" заявили про себе спочатку на літ. ниві, згуртувавшись навколо журналів "Вечерниці", "Мета", "Нива", "Русалка". Визначними постатями з-поміж них стали К. Климкович, В. Шашкевич, Ф. Заревич, О. Партицький, Д. Танячкевич, К. Горбаль та ін. До них приєдналися згодом культур. і політ. діячі старшого покоління — Ю. Лаврівський, С. Качала, І. Борисикевич, К. Устиянович, С. Воробкевич. "Н." обстоювали викладання в школах і видання л-ри нар. мовою, заснування україномовної преси, широку культурно-просвіт. діяльність, дослідження фольклору та етнографії тощо. Пропагували ідею загальноукр. літ. і культур. спільності. Особливе значення в процесі консолідації надавали поширенню л-ри Наддніпр. України, творчості Т. Шевченка. У розвитку "народовської" преси велику роль відіграли контакти галичан з П. Кулішем, О. Кониським, ін. діячами "Старої громади". Завдяки матеріальній допомозі наддніпрянців почав виходити літ. часопис "Правда", що став єдиним на той час загальноукр. журналом. "Н." створили низку товариств: "Руська бесіда" (і при ньому — Руський нар. театр у Львові), "Просвіта", Літ. т-во ім. Шевченка. Східноукр. письменники дістали можливість друкуватися в "народовській" пресі, у Галичині виходили твори О. Кониського, П. Куліша, М. Старицького, І. Нечуя-Левицького та ін. На формування поглядів частини "Н.", зокрема учасників студ. гуртка "Січ", вплинули ідеї М. Драгоманова (він вів з "народовськими" виданнями "Правда", "Зоря", "Діло", "Буковина" численні дискусії). В поглядах "Н." на політику й культуру відчутні елементи слов'янофільства, романт. ідеї народності та ідеаліст. естет. теорій (Г. В. Ф. Гегель, Ф. В. Й. Шеллінг), засад культурно-істор. школи. "Н." дискутували з "москвофілами" з питань нац. інтересів, реліг. обряду, правопису (фонетичного чи етимологічного), азбуки, літ. процесу тощо. Намагалися знайти компроміси для співробітництва з польс. інтелігенцією. Загалом культурно-політ. орієнтація "Н." полягала в поєднанні нац.-просвіт. діяльності з лояльністю щодо австр. урядових кіл і греко-катол. церкви. З кін. 70-х pp. серед "Н." виділилась нова радикальна течія — "молодші народовці" (І. Франко, М. Павлик, Є. Олесницький, Т. Окуневський). Вони виступали за послідовну секуляризацію культур. і сусп. життя, розгортання культурно-просв. роботи, боротьби за політичні і економічні права тощо. На поч. 80-х pp. припадає співпраця старшого крила "Н." з радикальним, робиться навіть спроба передати редагування журн. "Зоря" І. Франкові. 1890 гол. представники "Н." (Ю. Романчук, О. Барвінський, Н. (А.) Вахнянин) уклали угоду з австр. владою (в особі галиц. намісника графа К. Бадені) і представниками польс. кіл щодо співробітництва укр. і польс. інтелігенції в Галичині. З цього часу вони проголосили "нову еру", за якої певною мірою легалізувалося укр. культурне життя: засн. 5 нац. шкіл, 3 гімназії, вводився фонет. правопис, Літ. т-во ім. Шевченка реформувалося в Наукове товариство імені Шевченка, засн. кафедра укр. історії у Львів. ун-ті тощо. За участю "Н." видавалися журнали "Дзвінок", "Записки Наукового товариства імені Шевченка". Однак доводилося йти на значні політ. поступки, виявляти лояльність до уряду. Прогрес. укр. інтелігенція, в т. ч. частина "народовської", сприйняла політику "нової ери" як згортання боротьби за нац. відродження України і підпорядкування укр. суспільно-культур. думки, освіти, л-ри інтересам інших, "державних" націй.

З Галичини "народовський" рух поширився на Буковину, де активну роль відіграли Ю. Федькович, брати С. і Г. Воробкевичі. 1884 буковинські "Н." витіснили "москвофілів" з "Руської бесіди", 1885 — з Руської ради, з 1885 почали видавати газ. "Буковина". Провідними діячами серед буковинських "Н." були також Є. Пігуляк, І. Тимінський, О. Попович. На Закарпатті "народовський" рух розгорнувся в 90-х pp. Найяскравішим його представником став Л. Чопей. Свій внесок у просвітництво, розвиток літ. і мист. життя краю зробили на поч. 20 ст. А. Волошин, Г. Стрипський, Ю. Жаткович та ін. Нац.-культурне відродження Закарпаття у 20 — 30-х pp. 20 ст. відбувалося в дусі "народовських" ідей. Після розколу Русько-укр. радикальної партії частина радикалів (І. Франко, В. Охримович, С. Данилович та ін.) об'єдналася з "Н." і утворила 1899 Укр. національно-демокр. партію, на основі якої 1925 виникло Укр. нац.-демокр. об'єднання. На. поч. 20 ст. "Н." були однією з політ. сил укр. інтелігенції, яка значною мірою склала уряд Західноукр. Нар. Республіки. Набутком "Н." стали наук. розвідки з питань історії л-ри, критики, фольклористики, мовознавства, права (В. Барвінський, Ом. Огоновський, О. Барвінський, О. Партицький, К. Климкович, В. Коцовський, Є. Желехівський, В. Шашкевич, В. Навроцький). Творчість письменників "народовського" спрямування позначена наслідуванням традицій сентименталізму, пізнього романтизму, виразними національно-історичними, патріот. мотивами. Водночас окремі художні твори (Ф. Заревича, В. Барвінського, Г. Цеглинського, О. Огоновського) — це цікаві спроби освоєння істор. і сучас. подій, характерів тогочас. інтелігентів.

■ Літ.: Терлецький О. Москвофіли й народовці в 70-х pp. Львів, 1902; Павлик М. Москвофільство та українофільство серед австро-руського народу. Львів, 1906; Павлик М. Михайло Драгоманів, "високий рівень" українства та "нова ера". Львів, 1906; Франко 1. Молода Україна, ч. 1. Львів, 1910; Барвінський О. Спомини з мого життя, ч. 1 — 2, Львів, 1912 — 13; Левицький І. Історія політичної думки галицьких українців 1848 — 1914. Львів, 1926; Кравець М. М. Селянство Східної Галичини і Північної Буковини у другій половині XIX ст. Львів, 1964; Історія української дожовтневої журналістики. Львів, 1983; Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 41. К., 1984; Франко І. Южно-русская литература. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 41. К., 1984; Крип'якевич І. історія України. Львів, 1990.

Т. І. Гундорова, Б. З. Якимович.