НАСІР XOCPОB

НАСІ́Р XOCPОB

• НАСІР XOCPОB

, Абу Муїн аль Кубадіяні аль Марвазі

(1004, с. Кубадіян, побл. м. Балха — після 1072, за ін. даними — бл. 1080 чи 1088, с. Йомган, місцевість Бадахшан, Памір)

- тадж. і перс. поет, філософ. Жив у м. Мерві, служив у податковому відомстві сельджуцьких правителів Хорасану. 1045, вірогідно, встановив таємний зв'язок з карматськими общинами, став прихильником, а згодом проповідником карматства (ісмаїлізму — філос. системи, що під гаслом сел. "зрівнювального комунізму" ставила вимоги спільності землі й майна і, як багато сел. рухів Середньовіччя, вважалася реліг. єрессю). Тоді ж здійснив хадж (проща) до Мекки, 1046 — 52 подорожував по Індії, Сирії, Палестині, Єгипту. Через гоніння ортодоксального мусульм. духівництва за вільнодумні реліг.-філос. погляди Н. Х. змушений був рятуватися на Памірі, де й провів ост. третину свого життя. Автор лірич. "Дивана", прозової "Книги мандрів" ("Сафарнаме", містить блискучі описи подорожі до Єгипту), віршованих дидакт. творів "Книга просвітлення'" ("Ровшанаї-наме") та "Книга щастя" ("Саодат-наме"), автобіогр. кн. "Образ віри" ("Ваджгі дін"). У реліг.-філос. трактатах проповідував духовне самовдосконалення, осягнення істини кожною людиною. Осн. їхня теза — велич думки. Розвинув літ. жанри перс.-тадж. письменства — філос. касиди, дидакт. поеми; сприяв збагаченню перс. мови філос. термінологією. В Україні творчість Н. Х. досліджував і перекладав рос. мовою А. Кримський. Укр. мовою окр. поезії Н. Х. переклав В. Мисик.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Чинара та гарбуз. В кн.: Мисик В. Захід і Схід. К., 1990; Рос. перекл. — [Твори]. В кн.: Крымский А. История Персии, ее литературы и дервишеской теософии, т. 1, в. 4. М., 1915; Сафар-наме. Книга путешествий. М. — Л., 1933; Избранное. Душанбе, 1949; Лирика. М., 1979.

■ Літ.: Крымский А. История Персии, ее литературы и дервишеской теософии, т. 1, в. 4. М., 1915; Бертельс А. Е. Насир-и Хосров и исмаилизм. М., 1959.

О. А. Шокало.