НГУЄН ЧАЙ

НГУЄ́Н ЧАЙ

• НГУЄН ЧАЙ

(Nguyễn Trãi; 1380, м. Ньїкхе, тепер повіт Тхионтін, пров. Хатай — 1442)

- в'єтн. письменник, мислитель, учений, держ. діяч, нац. герой. Основоположник вітчизн. поезії в'єтн. мовою. Сподвижник імператора Ле Лоя у боротьбі проти нашестя кит. феодалів, був звинувачений у царевбивстві й страчений, реабілітований посмертно. У "Великій відозві на замирення китайців" (1428) вперше у в'єтн. л-рі висловив глибокі переживання з приводу страждання народу під гнітом завойовників. У своїй поет. книжці — найдавнішій пам'ятці розмовної в'єтн. мови, що дійшла до нас, — "Збірка віршів рідною мовою" — висунув соціально-утопіч. ідеї, які базувалися на конфуц. поняттях про справедливість правління, відданість моральному обов'язкові, гармонію в суспільстві. Н. Ч. належать також наук. твори "Опис земель держави" і "Діяння государя із Ламшона".

♦ Тв.: Рос. перекл.. — [Вірші]. В кн.: Классическая поэзия Индии, Китая, Кореи, Вьетнама, Японии, М., 1977.

■ Літ.: Кашель М. Нгуєн Чай. "Всесвіт", 1980, № 9; Никулин Н. И. Вьетнамская литература. М., 1971.

В. В. Різун.