небилиця

небили́ця

• небилиця

- жанр народнопоет. творчості, різновид казки, де вимисел доведено до абсурду, чим і досягається коміч. ефект. Н. може бути самостійним твором, проте часто включається до казки як її частина. Елементи Н. іноді містяться у казкових зачинах та кінцівках, приказках і прислів'ях, жартівливих, весільних, дитячих піснях. Нерідко Н. побудована на каламбурі, за принципом метатези, в ній використовується оксиморон. Н. використовував С. Руданський у своїх "Переслів'ях"; у наш час — О. Ільченко, поети-гумористи та ін.

♦ Вид.: Шейковський К. Руські народні казки й приказки, байки й прибаютки, брехеньки й побрехеньки, билиці й небилиці, прикладки й нісенітниці. Перша кланя. Бобруйське, 1871; Ястребов В. Н. Материалы по этнографии Новороссийского края, собранные в Елисаветградском и Александрийском уездах Херсонской губернии. "Летопись Историкофилологического общества при имп. Новороссийском университете", 1894, в. 3; Козацька розвага. Сборник малороссийских веселых рассказов, песен, стихотворений, басен, небылиц, шуток, монологов, сцен из народного быта и других подобных произведений малорусской литературы для чтения и декламирования на сцене, в домах, на вечеринках, в общественных собраниях и т. д. М., 1907; Этнографические материалы, собранные В. Гр. Кравченко в Волынской и соседних с ней губерниях. "Труды Общества исследователей Волыни", 1914, т. 12; Дитячі пісні та речитативи. К., 1991.

■ Літ.: Федорова В. П. Небылицы. В кн.: Проблеми изучения русского устного народного творчества, в. 1. М., 1975; Небылицы. В кн.: Сравнительный указатель сюжетов. Восточнославянская сказка. Л., 1979.