НЕНАДКЕВИЧ Євген Олександрович

НЕНАДКЕ́ВИЧ Євген Олександрович

• НЕНАДКЕВИЧ Євген Олександрович

[17 (29).XII 1882, с. Довгалівка, тепер Білогірського р-ну Хмельн. обл. — 30. IX 1966, Житомир]

- укр. літературознавець і педагог. Навч. в Кременец. духовному уч-щі та Волин. духовній семінарії. Закін. 1907 Петерб. духовну академію (словесний ф-т). У 1907 — 1-7 — викладач укр., рос. та зарубіж. л-р у школах Кременчука і Житомира, 1920 — 29 — Волин. ін-ті нар. освіти, 1930 — 33 — професор укр. л-ри Ніжин, пед. ін-ту. У серед. 30-х pp. зазнав необгрунтованих репресій: висланий за межі України (1939 — 47 викладав рос. л-ру в пед. ін-тах Саранська, Пермі, Іванова, Москви). З 1947 — професор Житом. пед. ін-ту. Відомий насамперед своїми працями в галузі шевченкознавства: книги "Творчість Т. Г. Шевченка після заслання (1857 — 58)" (1956), "З творчої лабораторії Т. Г. Шевченка. Редакційна робота над творами 1847 — 1858 pp." (1959), статті "Про „Москалеву криницю" Шевченка" (1932), "Шевченко в школі" (1939), "Шевченко і російська революційна демократія" (1948), "Шевченко і Щепкін" (1957), "Поетичний епілог творчості Шевченка" (1959). Автор ряду статей про творчість І. Франка, Лесі Українки, О. Кобилянської, М. Коцюбинського, В. Стефаника та ін.

■ Літ.: Євген Олександрович Ненадкевич [Некролог]. "Радянське літературознавство", 1966, № 12.

І. М. Лисенко.