Непальська література

Непа́льська література

• Непальська література

- л-ра народів Непалу. Розвивається неварською і непальською мовами. Найдавніші літ. пам'ятки — епіграфіка (серед 1 тис. н. е.), ваншавалі (генеалогії), махатм'я (звеличування божеств і святинь), "Сваямбху-пурана" (10 ст.), "Непалі-махатм'я" (14 — 15 ст.) — написані санскритом. У 6 — 12 ст. поширилася буддійська л-ра: до неї відносять різноманітні за жанрами твори, гол. дійовою особою яких є Будда Шак'ямуні. Будда виступає тут як учитель-проповідник, учасник дискусій, суддя. В ряді творів описано його численні пригоди на шляху самовдосконалення. В 14 — 18 ст. набула розвитку світська л-ра, передусім драма, що орієнтувалася на класич. санскрит. поетику. Найвідоміші письменники цього періоду — Манік (14 ст.), автор першої в Непалі чотириактної "Драми про Раму, нащадка Рагху" і драми "Бхайравананду" на сюжети з "Рамаяни" й "Махабгарати"; В. Оджха (17 ст.), який у драмі "Гітадогамбара" описав історію божеств. кохання Шіви і Парваті; К. Майтхілі, автор алегор. драми "Пуранджана-чаріта" про десять втілень бога Вішну.

Л-ра неварською мовою розвивалася з кін. 14 ст., коли невар. мова стала державною (істор. хроніки, генеалогії, переклади з санскриту, перської та араб. мов, "Тисяча й одна ніч" та ін.). У 18 — 19 ст., після повалення династії Малла, неваромовна л-ра занепала. Відродилася в 20 ст. Тоді прозаїк Н. Баджрачар'я переклав з санскриту реліг. твір "Чудова мудрість" (1909) і здійснив переказ життєпису Будди "Вільні простори" (1914). Дидакт. поеми "Приборкання шляхетного серця", "Сатья Саті" і "Розмова" написав поет С. Аматья. Відродженню неваромовної л-ри сприяв заснований 1925 буддійський журн. "Буддха дхарма патрика", де з літ.-крит. статтями виступав його ред. Д. Дхармачар'я. В річищі реалізму розвивалася поезія, представлена іменами Б. Лакоула, С. Шрестха. Окр. поети, насамперед Ч. Хрідай, звернулися до давніх сюжетів, наділяючи традиц. персонажі рисами своїх сучасників. З падінням (1951) автократ. режиму династії Рана розвиток неваромовної л-ри пожвавлюється. Із зарубіжжя повертаються письменники-вигнанці, 1951 створюється Т-во невар. л-ри. З'являються істор. драми С. Срамарена, С. Джоші, Х. Джоші. В романах "Холодна кров" і "Дзеркало" І. Шрестхачар'я реаліст. відтворено життя середніх верств міськ. населення. Впливом західноєвроп. модернізму позначені соціальні романи "Затемнення" і "Пісок" Д. Сеймі. Громадян. пафосом пройняті вірші Д. Шрестха, Премананди, К. Чандри, Кхвабілу та ін. поетів. З 60-х pp. невар. мовою видаються літературно-художні журнали "Рупрекха" і "Мадхупарка". З утвердженням у 19 ст. непал. мови як офіційної нею інтенсивно розвивається л-ра. Поет Б. Ачар'я перший надав л-рі непал. мовою самобутності. Цю справу продовжив поет М. Бхатта — творець непал. літ. мови ("Життєпис Бханубхакти", 1891, тощо). Визначні поети поч. 20 ст. Д. Коїрала і Л. Паудьялай, закликаючи відмовитися від формального традиціоналізму, виступали за розвиток нац. л-ри. Своєю письменницькою і громад. діяльністю Д. Коїрала сприяв просвітництву. В цей час у прозі формуються нові жанри, в поезії — нові школи й течії. Одним з гол. напрямів у непал. поезії 30-х pp. стає "пракріті кавіта" ("поезія природи"), яскравими представниками якої були Л. Девкота і С. Шрестха. Для обох поетів природа, що символізує вічну гармонію, — це рятівний острів, де можна сховатися від життєвих знегод. Становлення непал. драматургії тісно пов'язане з ім'ям Балкрішни, який створив ряд п'єс про життя тогочас. суспільства. Серед новелістів серед. 20 ст. провідне місце займав Б. Бхікчу. В 50-х pp., з демократизацією життя в країні, настав новий етап у розвитку Н. л. В поезії переважають ідеї миру й братерства людей усіх рас і національностей (поема "Це снаряди" Л. Девкоти, вірші "Я люблю людей" і "Людині" Б. Сами, "Воднева бомба" М. Гхіміре тощо). Соціальні проблеми — у центрі оповідань К. Малли, Б. П. Коїрали, М. Дхунгели, п'єс "Пожежа" Готхале і "Живий мрець" Б. Малли. Л-ра 60 — 70-х pp. відзначається глибоким проникненням у внутр. світ людини, пошуками нових форм і прийомів. Поети групи "Ральфи" і романістка Парізат у своїй творчості дотримуються маністка Парізат у своїй творчості дотримуються модерніст. принципів. У романах Б. П. Коїрали ("Три повороти", 1968), Д. Бішти проглядають реаліст. тенденції. Ряд віршів Л. Девкоти, М. Гхіміре, Б. Тіварі, Б. Сами, Г. Роки, С. Шрестхи, Ш. Гаркея в перекл. П. Дорошка опубл. у журн. "Всесвіт" (1959, № 4), непал. казку "Гончар" у перекл. М. Венгренівської — у кн. "Казки народів світу" (К., 1989).

■ Літ.: Аганина Л. А. Непальская литература. М., 1964; Аганина Л. А. Человек, общество, религия в современной непальской поэзии. М., 1985.

В. І. Романець.