1. Українська літературна енциклопедія

неоромантизм

неороманти́зм

• неоромантизм

(від грец. νέος — новий і романтизм)

- об'єднуюча назва різних романт. течій і тенденцій у європейських та американській л-рах кін. 19 — поч. 20 ст. Н. пов'язаний з романт. традиціями кін. 18 — 1-ї третини 19 ст., характеризується як пізня модифікація романт. типу творчості, що проходить через л-ру й мист-во упродовж 19 ст. Йому властиві неприйняття "прози життя" бурж. суспільства, створення світу пригод і екзотики з "небуржуазним" романт. героєм, що виступає носієм гуманіст. цінностей. Н. розвивався у тісних взаємозв'язках як з реалізмом, так і з модернізмом. У т. з. класичному варіанті Н. склався в англ. л-рі, зокрема у творчості Р. Стівенсона, Дж. Конрада, Дж. Р. Кіплінга, А. К. Дойля, Дж. Мейсфілда та ін. Особливою строкатістю Н. відзначався у нім. та австр. л-рах, де найвагомішим складником його був символізм (С. Георге, Р. М. Рільке, Г. фон Гофмансталь), хоч сам цей термін у німецькомовних л-рах увійшов у вжиток після 2-ї світ. війни. Для франц. л-ри характерне чіткіше розмежування символізму й Н., до якого відносять такі у багатьох аспектах різні явища, як романтико-патетичні драми Е. Ростана і прозу Ж. А. Барбе д'Орвільї та Ф. О. Вільє де Ліль-Адана, що стала продовженням пізнього франц. романтизму. Великою різнорідністю неоромант. явищ відзначаються польський Н. (група "Молода Польща" — С. Пшибишевський, С. Виспянський, К. Тетмайєр, Я. Каспрович та ін), а також чеський (Я. Врхліцький, Й. Махар, А. Сова та ін.); в рос. л-рі неоромант. тенденції по-різному виявлялися у творчості В. Короленка, М. Горького, Л. Андрєєва, Д. Мережковського, О. Ремізова. Широко й розмаїто представлений Н. в укр. л-рі кін. 19 — поч. 20 ст., зокрема у творчості Лесі Українки, О. Кобилянської, О. Олеся, М. Вороного, С. Черкасенка, Г. Хоткевича та ін. письменників. Притаманний він був і новітній українській л-рі (М. Хвильовий, О. Довженко, Г. Косинка, Ю. Яновський, М. Бажан та ін.).

■ Літ.: История английской литературы, т. 3. М., 1958; Історія української літератури, т. 3 — 4. К., 1968 — 69; Долгополов Л. На рубеже веков. Л., 1977; Царик Д. К. Типология неоромантизма. Кишинев, 1984; Неврлий М. Неоромантизм. В кн.: Неврлий М. Українська радянська поезія 20-х років. К., 1991; Козак С. Неоромантизм Лесі Українки. "Вісник Академії наук України", 1992, № 5.

Д. С. Наливайко.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неоромантизм — неороманти́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. неоромантизм — -у, ч. Напрям в культурі кінця 19 – початку 20 ст., пов'язаний з відродженням і розвитком ідей романтизму. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. неоромантизм — Пізній період романтизму, пов’язаний з творчістю Й.Брамса, А.Брукнера, Р.Вагнера, Х.Вольфа, Ф.Ліста, Г.Малера, Р.Штрауса, а також М.Регера, Л.Яначека, які звертались до естетики романтизму на знак протесту проти надмірностей 'другого авангарду'. Словник-довідник музичних термінів
  4. неоромантизм — НЕОРОМАНТИ́ЗМ, у, ч. Комплекс різноманітних напрямів у європейській мистецькій культурі кінця XIX – початку XX ст., які відродили ряд принципів романтизму (пафос особистої волі, заперечення буденного, культ ірраціонального, потяг до фантастики та ін.). Словник української мови у 20 томах
  5. неоромантизм — Напрямок у мистецтві на рубежі XIX та ХХ ст., наступник романтизму, в літературі мав притаманні модернізмові тенденції (засіб експресії та символізму); ідейна основа н. — індивідуалізм та містицизм. Універсальний словник-енциклопедія
  6. неоромантизм — Неороманти́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)