автологія
автоло́гія
• автологія
(від грец. αυτός — сам і λόγος — слово)
- вживання слів у їхньому прямому (власному) значенні, на відміну від слів і виразів, ужитих у переносному значенні, властивому тропам (метафора, метонімія, алегорія тощо). У худож. л-рі (особливо поезії) для створення образності найчастіше використовуються образотворчі можливості метафоричного, додаткового значення слова (див. Внутрішня форма слова). Але й автологічне — пряме — вживання слова є засобом створення художньо виразних, здатних естетично впливати на читача картин дійсності (наприклад, у віршах Т. Шевченка "Садок вишневий коло хати", "Ой, сяду я під хатою" та ін.).
В. М. Лесин.
Джерело:
Українська літературна енциклопедія (A—Н)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- автологія — -ї, ж. Вживання слів у їх прямому значенні на відміну від переносного. Великий тлумачний словник сучасної мови
- автологія — АВТОЛО́ГІЯ, ї, ж., лінгв. Уживання слова в прямому значенні. Своєрідним “підступом” до поеми “Мойсей” є VІ вірш. Автологія і метафоричність тут становлять органічний сплав (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- автологія — автоло́гія (від авто... і ...логія) вживання слів у їх прямому значенні на відміну від переносного. Словник іншомовних слів Мельничука
- автологія — Автоло́гія, -гії, -гією (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- автологія — рос. автология вживання слів у їх прямому значенні на відміну від переносного. Eкономічна енциклопедія