акафіст
ака́фіст
• акафіст
(від грец. 'α — префікс, що означає заперечення, і καθίζω — сідаю)
- жанрова форма християнської гімнографії. Сформувалась на візант, грунті протягом 4 — 7 ст. і поширилась у л-рах Пд.-Сх. Європи зрілого та пізнього середньовіччя, зокрема в східнослов'ян. країнах. А. — багатострофний гімн на честь Ісуса Христа, богородиці, ін. святого. Співали його стоячи (звідси й назва). А. починається зачином — кукулієм, після якого 12 більших строф — ікосів — чергуються з 12 меншими — кондаками. Кожний ікос складається з 6 пар рядків хайретизмів — звертань до об'єкта оспівування, які починаються привітанням "хайре", тобто "радуйся". Римування в А. має регулярний характер. Усім ікосам властива однакова (повторювана) ритмічна структура. Кукулій з'єднується з ікосами спільним рефреном, але відрізняється від них ритмічно. Кондаки мають ін. рефрен ("аллілуя!"). Найдавнішим А., що став за еталон жанру, вважається "Акафіст божій матері", датований 6 — 7 ст. Це гімн богородиці з приводу звільнення Константинополя від облоги персів і аварів 626. Авторство його приписується Романові Солодкоспівцю (п. бл. 560), патріархові Сергію (п. 638) або Георгію Пісіду (кін. 6 — 7 ст.). До найпопулярн. у східнослов'ян. гімнографії належать А. Ісусові Найсолодшому, Успінню Богородиці, Миколі Чудотворцю і київський А. святій Варварі, авторство якого приписують укр. церк. діячеві Іоасафові Кроковському. Збірки А. наз. акафістниками. Склад різних акафістників не однаковий. Перше східнослов'ян. друковане видання А. здійснив 1525 Франциск Скорина; укр. видання А. — 1625, 1629, 1636, 1654, 1697, 1716 і, зокрема, "Треакафістний молитвослов" Лаврентія Кршоновича (Чернігів, 1697).
■ Літ.: Аверинцев С. С. Поэтика ранневизантийской литературы. М., 1977.
В. І. Крекотень.
Значення в інших словниках
- акафіст — Ака́фіст: — служба в православній, греко-католицькій церкві, під час якої виконуються релігійні гімни [44-1] — служба в православній, уніатській церкві, під час якої виконуються релігійні гімни [44-2] — урочисто-хвалебний церковний спів [3] Словник з творів Івана Франка
- акафіст — ака́фіст іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- акафіст — (від гр. akathistos — не сидячи) — урочистий піснеспів православної церкви на честь Христа і святих, що виконується стоячи (звідси походить назва). Словник-довідник музичних термінів
- акафіст — -а, ч. У християнській богослужебній літературі – особливий вид молитовно-хвалебних пісень на честь Христа, Богородиці та святих. Великий тлумачний словник сучасної мови
- акафіст — АКА́ФІСТ, а, ч. 1. рел.-церк. У християнському богослужінні – різновид церковних хвалебних пісень на честь Христа, Богородиці та святих, під час якого присутні стоять. – Треба буде Акафіст найняти Миколаєві святому Й на часточку дати (Т. Словник української мови у 20 томах
- акафіст — Церковний піснеспів Словник застарілих та маловживаних слів
- акафіст — (пізньогр., дослівно несидячий) форма християнської гимнографії, достосована до відправи особливих церковних служб на честь Ісуса Христа, Богородиці, св. Універсальний словник-енциклопедія
- акафіст — АКА́ФІСТ, а, ч. У християнській богослужебній літературі — особливий вид молитовно-хвалебних пісень на честь Христа, богородиці й святих. — Треба буде Акафіст найняти Миколаєві святому Й на часточку дати (Шевч. Словник української мови в 11 томах