алфавіт

алфаві́т

• алфавіт

[грец. 'αλφάβητος, від назв перших букв грец. А. — альфа та бета (віта)]

, абетка, азбука — сукупність усіх графічних знаків — літер чи складових знаків якої-небудь системи письма, розміщених у традиційно усталеному для кожної мови порядку. А. виникли наприкінці 2-го тис. до н. е. в найдавніших звукових системах письма — угарітській і фінікійській. Від фінікійського письма походять сучас. буквені і деякі складові А. Через грец.ке письмо від фінікійського веде початок етруське письмо, латинський алфавіт, слов'ян. кирилиця й глаголиця та ін. Більшість сучасних алфавітних систем письма грунтується на лат. А. (А. багатьох мов Європи, ряду мов Америки, Азії, Африки). На слов'яно-кириличній графічній основі грунтуються російський алфавіт, український алфавіт, білоруський, сучасні системи письма більшості народів СРСР (крім литовського, латиського, естонського А., що базуються на лат. основі, і вірм., груз. та євр. систем письма), а також болг., серб., македон. і монгольський А. На араб.ькому письмі базуються А. араб.мовних народів, а також персів, афганців та інших; від складового інд. письма брахмі походить більшість сучас. А. народів Індії. Іноді в одній і тій же мові можуть існувати різні А. (напр., кириличний і глаголичний А. в старослов'ян. писемності, для сербохорват. мови є два А. — серби користуються А. на основі кириличного, хорвати — латинського). Див. також "Азбучна війна", Гражданський шрифт, Письмо.

Літ.: Истрин В. А. Возникновение и развитие письма. М., 1965; Різник М. Г. Письмо і шрифт. К., 1978; Дирингер Д. Алфавит. М., 1963; Павленко Н. А. История письма. Минск, 1987.

М. А. Жовтобрюх.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. алфавіт — алфа́ві́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. алфавіт — Азбука, див. абетка Словник чужослів Павло Штепа
  3. алфавіт — [алфав'іт і алфав’іт] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  4. алфавіт — -у, ч. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; азбука, абетка. За алфавітом — в алфавітному порядку; за абеткою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. алфавіт — АЛФА́ВІ́Т, у, ч. 1. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; азбука, абетка. Словник української мови у 20 томах
  6. алфавіт — див. азбука Словник синонімів Вусика
  7. алфавіт — алфа́ві́т (грец. άλφάβητος від назв перших літер алфавіту – альфа та бета, або віта) сукупність усіх літер, розміщених у певному, усталеному в даній мові порядку. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. алфавіт — Система письмових знаків, які передають звукову форму слів мови символами, що зображають окремі звукові елементи; існує 3 осн. європ. а., що походять від фінікійського: грец., лат. та кириличний (2 останні розвинулися із грец.). Універсальний словник-енциклопедія
  9. алфавіт — АЛФА́ВІ́Т (сукупність букв якої-небудь писемності, розташованих у встановленому порядку), АБЕ́ТКА, А́ЗБУКА. Найдавніша, що дійшла до нас, слов'янська писемність знає два алфавіти — кирилицю й глаголицю (з наукової літератури)... Словник синонімів української мови
  10. алфавіт — АЛФА́ВІ́Т, у, ч. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; азбука, абетка. Найдавніша, що дійшла до нас, слов’янська писемність знає два алфавіти — кирилицю і глаголицю (Нариси стар. іст. Словник української мови в 11 томах
  11. алфавіт — рос. алфавит (від назв перших літер грецького алфавіту — альфа та бета, або віта) — сукупність усіх літер, розміщених у певному, встановленому в даній мові порядку. Eкономічна енциклопедія